Узаконити «комунальне питання» з орендодавцем-фізособою ви можете двома способами. Озвучимо їх.
Перший спосіб. Установити в договорі оренди такий розмір орендної плати, який покриє витрати орендодавця на оплату комунальних послуг.
Із суми нарахованої орендної плати утримуйте ПДФО та військовий збір. Ставки 18 % та 1,5 % відповідно. У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ таку виплату відображайте з ознакою доходу «106».
ЄСВ на суму орендної плати не нараховуйте. Для ЄСВ-цілей оренда — не робота і не послуга. Перевіряльники не сперечаються.
Другий спосіб. Установити в договорі обов’язок орендаря окремо відшкодовувати витрати на оплату комунальних платежів.
Сума комунальних платежів, яку компенсують орендодавцю, буде для нього оподатковуваним доходом.
Причому зверніть увагу: в обліку такий дохід нараховують, не застосовуючи «натуральний» коефіцієнт. Чому? Усе просто: виплата здійснюється у грошовій формі. А «натуральний» коефіцієнт застосовують при нарахуванні (наданні) доходів у будь-якій негрошовій формі (див. п. 164.5 ПКУ). Тобто «на руки» орендодавець отримає меншу суму, ніж була ним фактично понесена при сплаті комунальних платежів за приміщення, яке він здає в оренду.
Чому меншу? Тому що з «комунальної» компенсації необхідно буде утримати ПДФО за ставкою 18 % та військовий збір за ставкою 1,5 %. Зверніть увагу орендодавця на цей момент, щоб він не став потім для нього несподіванкою.
І не забуваємо про Податковий розрахунок за формою № 1ДФ. Таку виплату відображаємо з ознакою доходу «127».
Із суми компенсації комунальних платежів ЄСВ теж справляти не потрібно.