У листі, що коментується, податківці постаралися визначити статус винагороди, яка виплачується за використання будь-якого виду ілюстрації, відео, фотографії або будь-якого іншого зображення в електронній формі.
Судячи із звернення платника податків, йшлося про ліцензійний договір, на підставі якого ліцензіат передає права на використання будь-якого виду зображення в електронній формі та одночасно встановлює певні обмеження щодо «володіння, розпорядження, продажу, передачі, відчуження» зазначеного об’єкта інтелектуальної власності (ІВ).
Наявність таких обмежень дає можливість розглядати видану ліцензію як виключну ( ст. 1108 ЦКУ). Тобто ліцензію, яка видається тільки одному ліцензіату та виключає можливість використання об’єкта права ІВ у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.
Нагадаємо: до роялті не належать платежі, отримані за передачу прав на об’єкти права ІВ, якщо умови передачі таких прав на об’єкт права ІВ надають право особі, яка отримує зазначені права, продати їх або здійснити відчуження іншим чином ( п.п. 14.1.225 ПКУ).
У цьому випадку ліцензіар, навпаки, в таких діях обмежений. Тому податківці доходять висновку, що винагорода, виплачувана за використання будь-якого виду зображення в електронній формі як об’єкта права ІВ, не що інше, як роялті.
Але при цьому контролери нагадують: якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, слід застосовувати правила такого міжнародного договору і для визначення поняття «роялті» ( п. 3.2 ПКУ).