У листі, що коментується, київські податківці виклали своє бачення правил обкладення податком на нерухомість промислових будівель.
Нагадаємо, що у п.п. 266.2.2 ПКУ наведено перелік об’єктів нерухомості, які не вважаються об’єктом оподаткування. Зокрема, це виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств ( п.п. «є» п.п. 266.2.2 ПКУ).
Оскільки конкретно не описано, які будівлі випадають з-під оподаткування, київські контролери виклали своє бачення цього.
Так, у листі, що коментуються, вони категорично заявили, що під звільнення потрапляють промислові будівлі, які належать промисловим підприємствам.
Якщо промислова будівля належить непромисловому підприємству, то вона є об’єктом обкладення податком на нерухомість. Наприклад, власник будівлі здійснює діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20, який відповідно до ДК 009:2010 належить до секції L «Операції з нерухомим майном»). Таке непромислове підприємство має нарахувати податок на нерухомість на загальних підставах.
Саме про таке фіскальне прочитання правил оподаткування податківці натякали і раніше у категорії 106.02 ЗІР ДФСУ та у листі ГУ ДФС у Київській області від 02.06.16 р. № 1236/10/10-36-13-04. Вони стверджують, що звільнення від обкладення «нерухомим» податком можуть застосовувати лише підприємства, які належать до промислових. Тобто вони займаються діяльністю, яка класифікована відповідно до ДК 009:2010 у секції B, C, E та F.
До появи цих консультацій із всіх роз’яснень, що можна було відшукати у категорії 106.02 ЗІР ДФСУ чи в листах, випливав зовсім інший висновок: звільнення поширюється на всі без винятку підприємства, головне, щоб будівлі належали до класу 1251 «Будівлі промислові» (підкласи 1251.1 — 1251.9) згідно з ДК 018-2000.
На сьогодні підхід контролерів змінився. Про це свідчать як вищенаведені роз’яснення, так і судова практика, а саме постанова Запорізького окружного адмінсуду від 26.10.15 р. у справі № 808/1928/15.
Тому якщо ваше підприємство не належить до категорії промислових (дільність не відноситься до «промислових» секцій В, С, D, E чи F за ДК 009:2010), то безпечніше буде сплатити податок на нерухомість. При цьому тим, хто раніше вважав, що такі звільнення поширюються і на них, а після цих роз’яснень змінили свою позицію, доведеться уточнити задекларовані податкові зобов’язання на 2016 рік і доплатити суму зобов’язання та самоштраф.
Також хочемо декілька слів сказати про інший вид звільнення від сплати податку на нерухомість, а саме будівель, споруд сільгосптоваровиробників, які призначені для використання безпосередньо у сільгоспдіяльності ( п.п. «ж» п.п. 266.2.2 ПКУ).
Що стосується цих будівель, то київські контролери (див. лист ГУ ДФС у Київській області від 04.05.16 р. № 972/10/10-36-13-04) продовжують гнути лінію, що звільнення від обкладення податком на нерухомість за сільгоспбудівлі (будівлі, що належать до класу 1271 відповідно до ДК 018-2000) мають лише сільгосптоваровиробники, які відповідають критеріям, переліченим у п.п. 14.1.235 ПКУ. Тобто вони мають дотримуватися, наприклад, 75 % частки сільгоспвиробництва. Ті, хто не підпадає під ці критерії, звільнення не мають.
Звертаємо увагу: п.п. 14.1.235 ПКУ, на який посилаються контролери, призначений для цілей гл. 1 розд. XIV ПКУ (перебування на єдиному податку, група 4) і він не повинен визначати правила стягнення інших податків. Водночас у ПКУ іншого визначення сільгосптоваровиробника не наведено, тому контролерам не залишається нічого іншого, як спиратися на нього.
Чи погоджуватися з їх позицією, чи ні — вирішувати вам. Та оскільки податківці твердо стоять на своєму, то ті, хто не згодний з їх думкою, має готуватися відстоювати своє право в суді.