Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки ( п. 288.1 ПКУ).
Для визначення розміру орендної плати використовується НГО земельних ділянок ( п. 289.1 ПКУ).
Дані про НГО окремої земділянки оформлюються як витяг із технічної документації з НГО земель, який відповідно до ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.03 р. № 1378-IV (далі — Закон № 1378), видається відповідним територіальним органом Держгеокадастру.
Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 Закону № 1378). Періодичність проведення НГО (не рідше одного разу на 5 — 7 років) визначено ст. 18 Закону № 1378.
Пунктом 5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабміну від 03.03.04 р. № 220, передбачено відображення НГО земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору.
Розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни НГО земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності (п. 13 Типового договору).
Відповідно до частини першої ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР рішення органів місцевого самоврядування є обов’язковими для виконання.
Враховуючи викладене, якщо органи місцевого самоврядування приймають рішення про нову НГО землі з урахуванням вимог щодо строку його прийняття та оприлюднення, розмір орендної плати обчислюється із застосовуванням такої НГО.
За матеріалами ЗІР ДФСУ, категорія 112.01