Згідно з п.п. 57.11.1 ПКУ у разі ухвалення рішення про виплату дивідендів платник ПНП — емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить означені виплати власникові таких корпоративних прав незалежно від того, є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ, чи ні.
Згідно з п.п. 57.11.2 ПКУ (окрім випадків, передбачених п.п. 57.11.3 ПКУ) емітент корпоративних прав, що приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з ПНП. Указаний авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Враховуючи те, що сплата за кожним видом платежу і за кожним кодом виду оплати повинна оформлятися окремим платіжним документом, при заповненні розрахункових документів платники податків у полі «Призначення платежу» вказують коди видів сплати:
• «101» — окремо для суми грошового зобов’язання;
• «125» — для авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів і прирівняних до них платежів.
Тобто сплата ПНП і авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів, здійснюється з різними кодами виду оплати.
При цьому залік наявної переплати ПНП в оплату авансового внеску з ПНП при виплаті дивідендів не передбачений.
Проте платник податків може повернути суми грошового зобов’язання на підставі заяви про таке повернення впродовж 1095 днів з дня виникнення помилково та/або надмірно сплаченої суми ( п. 43.3 ПКУ).
За матеріалами ЗІР ДФСУ, категорія 102.24