Податківці нагадали: доходом з джерелом походження в Україні вважається будь-який дохід, отриманий, зокрема, резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України ( п.п. 14.1.54 ПКУ).
При цьому об’єктом ПДФО-обкладення фізособи-резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, у який включається:
• дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (окрім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, окрім сум, указаних у п.п. 165.1.53 ПКУ ( п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ);
• інші доходи, окрім доходів, указаних у ст. 165 ПКУ ( п.п. 164.2.20 ПКУ).
Зі сказаного в листі, що коментується, контролери доходять висновку: сума поверненої фізособі підприємством частини сплаченої ним вартості товарів/послуг, придбаних за допомогою платіжного сервісу, а також сума знижки вартості товарів/послуг включаються підприємством (податковим агентом) у загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізособи як додаткове благо.
Зверніть увагу: дохід у вигляді знижки вартості товарів/послуг потрапляє в базу обкладення ПДФО збільшеним на «натуральний» коефіцієнт ( п. 164.5 ПКУ). При ставці 18 % такий «натуральний» коефіцієнт складе 1,219512.
Водночас сума винагороди, що виплачується підприємством фізособі згідно з публічною обіцянкою, включається в його загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід як інші доходи.
З такими висновками ми не можемо погодитися.
Якщо знижка (чи повернення частини сплаченої суми) надається кожному (!) клієнтові, який скористався платіжним сервісом, то це звичайна ціна товару/послуги, а не індивідуальна знижка (тільки цій особі), про яку йдеться в п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ.
Проте щоб переконати контролерів, радше за все, доведеться звертатися до суду.