Почнемо з ЄСВ.
Інваліди мають право на працю незалежно від установленої їм групи інвалідності (ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII). І роботодавець може використовувати працю інвалідів будь-якої з трьох груп, якщо згідно з висновками медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) стан їх здоров’я дозволяє виконувати професійні обов’язки.
Працівник-інвалід — такий же працівник, як і решта працевлаштованих громадян. Відповідно, і відносини з інвалідом як з найманою особою роботодавець будує за стандартними правилами, але (!) з урахуванням певних «інвалідних» та «вікових» особливостей.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ на трудові виплати (зарплату, лікарняні, декретні), що увійшли до бази нарахування ЄСВ, визначеної щодо працівника-інваліда, роботодавці-юрособи нараховують ЄСВ за пільговою ставкою — 8,41 %.
Підтвердженням того, що працівнику встановлено інвалідність, є засвідчена копія довідки до акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності (за формою № 157-1/о, затвердженою наказом МОЗ від 30.07.12 р. № 577).
На необхідність наявності такої довідки звертає увагу абзац другий п. 7 розд. III Інструкції про порядок нарахування та сплати ЄСВ, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.15 р. № 449. При цьому засвідчує копію довідки безпосередньо роботодавець.
Проте за чинними на сьогодні правилами діти-інваліди направляються до МСЕК не пізніше одного місяця до виповнення 18 років (п. 14 Порядку видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, затвердженого наказом МОЗ від 04.12.01 р. № 482).
Це пов’язано з тим, що МСЕК проводиться з метою встановлення інвалідності тільки хворим, які досягли повноліття (п. 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.09 р. № 1317).
До моменту отримання довідки із МСЕК документом, що підтверджує визнання дитини віком до 18 років інвалідом, є відповідний медичний висновок за формою № 080/о «Медичний висновок про дитину-інваліда до 18 років», затвердженою тим же наказом МОЗ від 04.12.01 р. № 482 (ср. ). Цей висновок оформляє лікарсько-консультаційна комісія (ЛКК) дитячої лікувально-профілактичної установи за місцем проживання дитини.
Таким чином, оскільки неповнолітній працівник-інвалід не може надати своєму роботодавцю копію довідки до акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності за формою № 157-1/о, справляння ЄСВ з доходу працівника-інваліда, що не досяг 18 років, здійснюється за ставкою 22 %.
Тепер про податкову соціальну пільгу (далі — ПСП).
У принципі, претендувати на ПСП працівники мають право, якщо:
1) їх зарплата за місяць не перевищує граничного розміру доходу, що дає право на ПСП. У загальному випадку у 2017 році ця сума дорівнює 2240 грн. (1600 грн. х 1,4);
2) вони протягом звітного податкового місяця одночасно із зарплатою не отримували доходи у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету (п.п. 169.2.3 ПКУ).
Дітям-інвалідам призначається державна соціальна допомога відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 р. № 2109-III і «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18.05.04 р. № 1727-IV.
І хоча така «інвалідна» виплата здійснюється з бюджету, вона не названа в п.п. 169.2.3 ПКУ серед «бюджетних» виплат, отримуючи які працівник не має права на ПСП. Тому факт її одержання не впливає на порядок надання ПСП неповнолітнім працівникам-інвалідам.
Чи означає це, що такий працівник може запросто скористатися «спецінвалідною» ПСП, передбаченою п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 ПКУ, у підвищеному розмірі (у 2017 році — 1200 грн. (800 грн. х 1,5))? Ні, не означає. Чому? Тому що така пільга призначена тільки для працівників — інвалідів I і II груп, у тому числі з дитинства.
А ми з вами вже знаємо (див. вище), що групи інвалідності МСЕК установлює тільки хворим громадянам, які досягли повноліття.
Що стосується хворих — неповнолітніх громадян, то вони аж до 18 років можуть мати виключно статус «дитина-інвалід віком до 18 років», який їм присвоює ЛКК дитячої лікувально-профілактичної установи за місцем їх проживання, без установлення групи інвалідності.
Крім того, щоб скористатися правом на «спецПСП» у підвищеному розмірі, працівник-інвалід I або II групи повинен надати роботодавц ю разом із заявою про застосування ПСП (п.п. 5 п. 5 Порядку подання документів для застосування ПСП, затвердженого постановою КМУ від 29.12.10 р. № 1227) або:
• копію пенсійного посвідчення;
• довідку МСЕК.
Ці документи потрібні для того, щоб підтвердити присвоєну групу інвалідності.
А в дитини-інваліда, якій іще не виповнилося 18 років, документа, що підтверджує групу інвалідності, ще раз повторимо, не може бути у принципі!
Не має права працюючий неповнолітній інвалід розраховувати і на «дитячу» ПСП, передбачену п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ. Адже ця пільга надається батькам, які утримують дитину-інваліда, а не самій дитині-інваліду, навіть якщо вона працює.
Висновок: неповнолітні працівники-інваліди мають право тільки на звичайну ПСП «на себе» в розмірі 800 грн. (1600 грн. х 0,5) на підставі п.п. 169.1.1 ПКУ, та й то тільки за умови, що місячна сума їх зарплати не перевищує 2240 грн., і протягом звітного податкового місяця одночасно з цією зарплатою вони не отримували доходи у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, що виплачуються з бюджету.
Застосовується ПСП роботодавцем до нарахованої заробітної плати за місяць, у якому було подано заяву про застосування ПСП, незалежно від дати її подання в цьому місяці.
І вас не повинно бентежити те, що працівнику в місяці прийняття на роботу нараховано зарплату пропорційно відпрацьованому часу. ПСП застосовуйте в повному обсязі. Перераховувати її суму пропорційно відпрацьованому часу не треба!