За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності ( ст. 936 ЦКУ).
При цьому зберігач зобов’язаний уживати усіх заходів, установлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі ( ст. 942 ЦКУ).
У випадку коли ж зберігач утратив або пошкодив речі, то він відшкодовує збитки, завдані поклажодавцеві ( ст. 951 ЦКУ), у разі:
1) втрати (нестачі) речі − у розмірі її вартості;
2) пошкодження речі − у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Ураховуючи це, а також загальні правила визначення об’єкта та бази оподаткування ПДВ ( пп. 185.1 та 188.1 ПКУ), податківці переконані, що у разі якщо зберігач товару надав власнику товару письмову відмову про повернення такого товару, чи закінчився термін його зберігання, що визначений у договорі, і зберігач не повертає товар без будь-яких пояснень, то вважається, що відбулась операція з постачання такого товару. Тому на дату такої письмової відмови чи закінчення терміну зберігання товару у власника такого товару виникають податкові зобов’язання з ПДВ.
За матеріалами ЗІР ДФСУ, категорія 101.06