27.11.2017
На сьогодні жодне сільгосппідприємство не можна уявити без сільськогосподарської техніки. При експлуатації такої техніки у аграріїв утворюються відпрацьовані оливи та мастила. Такі відходи сільгосппідприємства, зазвичай, передають на утилізацію спеціалізованим організаціям*.
* Про це детально читайте у статті «Відпрацьовані мастила (оливи) на підприємстві: правила використання та утилізації» // «БТ», 2015, № 31.
Водночас інколи на такі відпрацьовані мастила знаходяться покупці. Зокрема, звичайні фізичні особи, які використовують таке відпрацьоване мастило як паливо.
Якщо аграрій вирішив продати відпрацьоване мастило, то у нього відразу виникає запитання: чи зобов’язаний він ставати платником паливного акцизу?
Відповідь на це запитання надали фіскали у листі, що коментується.
Перш за все вони нагадали, що платниками акцизного податку, а саме його різновиду — паливного акцизу, будуть тільки ті суб’єкти господарювання, які продають підакцизне пальне.
При цьому не все пальне, яке може реалізуватися на території України, є підакцизним. Вичерпний перелік підакцизних товарів зазначений у п. 215.1 ПКУ. До підакцизного пального віднесено тільки нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив та інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 ПКУ. У цьому підпункті види підакцизного пального перелічені не тільки за назвами пального, а й за кодами згідно з УКТ ЗЕД.
Враховуючи це, податківці переконані, що аграрій, який продає відпрацьовані мастила, платником паливного акцизу буде тільки тоді, коли такі мастила класифікуються за кодом та описом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД, зазначеним у п.п. 215.3.4 ПКУ.
При цьому податківці у листі, що коментується, узагальнювати і говорити про те, які відпрацьовані мастила є підакцизним товаром, а які ні, не беруться.
Вони вважають, що дізнатися про те, чи належать нафтопродукти (зокрема, відпрацьоване мастило) до палива, яке є підакцизним, можна лише на підставі інформації про призначення товару, його фракційний склад та фізико-хімічні показники. При цьому зазначена інформація повинна бути підтверджена відповідними документами (сертифікатами аналізу, паспортами якості, висновками компетентної експертної установи тощо).
Тобто податківці натякають, що продавати відпрацьовані мастила без реєстрації платником паливного акцизу можна тільки тоді, коли ви маєте на руках документи, які підтвердять, що ваше відпрацьоване мастило класифікується не як підакцизне паливо. Отримати такі документи можна, звернувшись до експертів, які проведуть лабораторні дослідження зразків вказаного мастила з метою його ідентифікації та підтвердження коду згідно з УКТ ЗЕД.
Якщо ж таких документів підприємство не матиме, то, напевно, контролери будуть наполягати на тому, що для реалізації такого пального вам потрібно зареєструватися платником паливного акцизу.
На наш погляд, якщо податківці почнуть фіскалити, то у вас і без документального підтвердження є шанс відстояти те, що відпрацьовані мастила не є підакцизними товарами.
Судіть самі. Згідно з Митним тарифом відпрацьовані нафтопродукти (в тому числі й оливи) включаються до товарної позиції:
• 2710 91 00 00, коли мова йде про відпрацьовані нафтопродукти, що містять поліхлордифеніли, поліхлортрифеніли або полібромдифеніли;
• 2710 99 00 00, коли говорять про відпрацьовані нафтопродукти без вмісту перелічених сполук.
Серед підакцизних товарів згідно з п.п. 215.3.4 ПКУ вищезгаданих товарних позицій немає. Таким чином, на наш погляд, усі відпрацьовані моторні масла не є підакцизними товарами, а отже, при їх продажу про акцизний податок мова не йде.
З цим погоджувались податківці в листі ДФСУ від 16.11.16 р. № 24716/6/99-99-15-03-03-15.