Наші люди у відрядженні на таксі їздять! Причому без додблага

Податківці видали підприємству «погану» індивідуальну консультацію про витрати відрядженого працівника на проїзд у таксі. Традиційно контролери спиралися на п. 6 розд. II Інструкції № 59*, в якому сказано, що працівникові, який відряджається, відшкодовуються витрати на проїзд міським транспортом загального користування в межах України, окрім таксі. А закордонні витрати на таксі можуть бути відшкодовані тільки з дозволу керівника підприємства (п. 9 розд. III Інструкції № 59).

* Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59.

Нагадаємо. Виходячи з цих норм, фіскали довгий час наполягали: оскільки витрати на проїзд у таксі не підлягають обов’язковому відшкодуванню, але за рішенням керівника підприємства відшкодовуються працівникові, сума таких витрат вважається додатковим благом (п.п. 164.2.17 ПКУ) і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника. Подібні роз’яснення містилися, зокрема, у листі ДФСУ від 24.06.16 р. № 14007/6/99-99-13-02-03-15, листі ГУ ДФС у м. Києві від 17.03.17 р. № 5586/10/26-15-13-01-12, а також у консультації з категорії 103.17 ЗІР ДФСУ (зараз переведена до статусу недіючих).

Хоча, справедливості заради треба сказати, що в листі від 28.03.17 р. № 6366/6/99-99-13-02-03-15 ДФСУ більш лояльна і дозволяє не включати до доходу працівника суму відшкодованих йому роботодавцем витрат на проїзд у таксі під час закордонвідрядження за умови дотримання вимог п. 170.9 ПКУ (тобто за наявності підтверджувальних документів і зв’язку відрядження з госпдіяльністю підприємства).

Дійсно, Інструкція № 59 для госпрозрахунківців не обов’язкова і спиратися виключно на неї для обмеження витрат підприємства зовсім не правильно. До того ж «відрядний» п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ і ст. 121 КЗпП ніяких обмежень стосовно проїзду в таксі не встановлюють.

Тому платник податків оскаржив отриману консультацію в суді. І суд підтримав його (ухвала Харківського апеляційного адмінсуду від 11.10.17 р. по справі № 820/1750/17).

Суд визнав: сума відшкодованих роботодавцем витрат на проїзд у таксі в закордонвідрядженні не є доходом працівника за наявності підтверджуючих документів, які повинні містити обов’язкові реквізити, перераховані в ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік і п. 2.4 Положення № 88**.

** Положення про документальне забезпечення записів у бухобліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.

Що це за документи?

У цій справі суд визнав достатнім доказом понесених витрат наявність маршрут-квітанції та рахунку-фактури (інвойса) з усіма обов’язковими реквізитами, що дозволяють ідентифікувати надані/отримані послуги таксі, а також виписки з карткового рахунку працівника про оплату послуг таксі.

Нагадаємо: «завдяки» Закону України від 03.11.16 р. № 1724-VIII, що спростив вимоги до первинки, рахунок-фактуру (інвойс) можна вважати первинним документом за умови, що інвойс***:

*** Див. лист Мінфіну від 16.02.17 р. № 31-11410-06-5/4339 // «БТ», 2017, № 10.

• оплачений контрагентом;

• дозволяє ідентифікувати госпоперацію та її учасників;

• містить всі обов’язкові реквізити первинного документа.

Крім того, суд врахував, що Положення про відрядження, складене на підприємстві, дозволяє відшкодовувати працівникам витрати на проїзд у таксі в разі, коли необхідність користування таким транспортом є об’єктивно виправданою.

Лист, що коментується, — це підкоригована індивідуальна консультація ДФСУ. Фіскали визнали: не включається до доходу працівника сума відшкодованих роботодавцем витрат, понесених під час закордонвідрядження (користування послугами таксі або орендованим транспортом), за умови надання необхідних первинних підтверджувальних документів.