04.06.2018
Суть справи: покупець і продавець уклали договір поставки. При цьому кожна сторона виконала умови договору (постачальник відвантажив товар, а покупець його оплатив). Ось тільки податкову накладну (ПН) на таку операцію продавець не зареєстрував у ЄРПН.
Нагадаємо: щоб змусити постачальника виконати вимоги п. 201.10 ПКУ, Кодекс пропонує покупцеві лише один вихід — подати скаргу на такого продавця (абз. 17 п. 201.10 ПКУ).
На жаль, подання скарги до контролюючого органу не надає права покупцеві включити ПН, незареєстровану в ЄРПН, до складу податкового кредиту (ПК). Тому такі дії не дали покупцеві жодного результату.
Він вимушений був звернутися до суду і вимагати відшкодування збитків, понесених у результаті бездіяльності продавця, на підставі ст. 216 ЦКУ.
Розглянувши матеріали справи, суд повністю підтримав покупця і визнав, що сума ПДВ, яку покупець не включив до ПК внаслідок невиконання постачальником своїх обов’язків зі своєчасної реєстрації ПН, є збитками такого покупця.
Для доказу наявності збитків, протиправності поведінки продавця і причинного зв’язку такої поведінки із заподіяними збитками суду виявилося достатньо факту порушення продавцем вимог п. 201.10 ПКУ.
А ось твердження продавця, що у його діях відсутня провина в спричиненні збитків (оскільки він усього лише порушив вимоги ПКУ), суд визнав необґрунтованими і безпідставними.
Крім того, суд звернув увагу, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитку, незалежно від того, чи є згадка про це в договорі.