01.10.2018
Спочатку нагадаємо, що в ПКУ є дві різні норми, що регулюють порядок визначення бази оподаткування ПДВ для операцій:
• п. 188.1 — постачання, зокрема самостійно виготовлених товарів;
• п. 189.1 — згідно з п. 198.5 (зокрема при списанні товарів, що трактується як їх використання в операціях, які не є господарською діяльністю платника).
При цьому в останньому абзаці п. 188.1 ПКУ прямо встановлено, що «у випадках, передбачених ст. 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень ст. 189 цього Кодексу». Тобто в цілях нарахування ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ застосовується саме п. 189.1 ПКУ, але ніяк не п. 188.1 ПКУ!
Формально в п. 189.1 ПКУ йдеться про товари, так би мовити, взагалі — без поділу їх на покупні і виготовлені самостійно. І кажучи теж взагалі, потрібно визнати, що під визначення «товари» п.п. 14.1.244 ПКУ продукція таки підпадає.
Проте в самому п. 198.5 ПКУ зазначено, що «компенсуюче» нарахування ПДВ стосується тільки тих товарів, які «придбані/виготовлені з ПДВ».
Тому якщо говорити саме про продукцію (як самостійно виготовлений товар), то з першим висновком листа — мовляв, ПДВ нараховується на вартість товарів/послуг, придбаних з ПДВ і використаних на виробництво списаної продукції, — ми згодні.
А другий висновок листа — про нарахування ПДВ виходячи із звичайної ціни списаної продукції — це фіскальна вигадка.
Якщо виробник продукції веде бухоблік, то він зобов’язаний дотримуватися П(С)БО 16 «Витрати», а отже, не може не знати складу собівартості своєї продукції та які конкретно витрати на виробництво списаної продукції ним були понесені «з ПДВ». Ось на них він і нарахує ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ.