17.09.2018
Суть спору. Ситуація схожа на описану в попередній консультації («Виплати працівникові за рішенням суду: «чистими» чи «грязними»?»), тільки тут йдеться про стягнення з підприємства суми моральної шкоди на користь фізособи.
Позиція підприємства. Воно діяло на підставі письмової податкової консультації ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.03.14 р. № 1630/10/04-36-17-01-16, із якої вбачається, що суми відшкодування матеріальної або немайнової (моральної шкоди), які відшкодовуються громадянину, є доходом громадянина і підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними п. 167.1 ПКУ.
Позиція фізособи. Громадянин звернувся до суду і просить визнати неправомірною бездіяльність держвиконавця, який не виконав рішення суду в повному обсязі (у частині ПДФО, сплаченого до бюджету).
Позиція суду. Суди усіх інстанцій, включаючи і Верховний Суд, дійшли висновку про те, що оскільки виконується рішення суду про стягнення на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди, спричиненої нанесенням шкоди здоров’ю, то стягнута сума не підлягає оподаткуванню.
Їх аргументи такі. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров’ю (п.п. «а» п.п. 164.2.14 ПКУ).
Коментар редакції. При вирішенні цього спору суд справедливо орієнтується не на те, як названо суму, що виплачується громадянину, у рішенні суду «моральна шкода». А пов’язує звільнення від оподаткування із встановленням судом факту нанесення шкоди життю та здоров’ю фізособи. Тобто за принципом:
• була шкода життю та здоров’ю — ПДФО не потрібно утримувати з моральної шкоди;
• якщо не було — доведеться оподатковувати таку виплату.