21.01.2019
У переддень Нового року, символом якого є Свиня, податківці «підклали свиню» сільгосппідприємствам, які самостійно вирощують і експортують сою. Так, у листі, що коментується, а також у листі від 29.12.18 р. № 5490/6/99-99-15-03-02-15/ІПК вони заявили, що на сьогодні всі експортери сої мають застосовувати ПДВ-пільгу, визначену п. 63 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
Такий висновок фіскали зробили навіть незважаючи на те, що в абзаці другому п. 63 підрозд. 2 розд. XX ПКУ прямо прописано, що дія цієї пільги оминає операції з вивезення за кордон сільгосппідприємствами власновирощеної сої.
Щоб змусити виробників сої при її експорті застосовувати ПДВ-пільги, фіскали вдалися до буквоїдства.
Вони вчепилися за те, що не застосовують цю пільгу тільки «сільськогосподарські підприємства». Після скасування ст. 209 у ПКУ і справді немає визначення поняття «сільськогосподарське підприємство». А тому податківці роблять висновок: поки таке визначення у ПКУ не з’явиться, скористатися нормою, яка дає право виробнику сої не застосовувати при експорті власної сої ПДВ-пільгу, не можна. І при цьому фіскали слізно клянуться посприяти внесенню до ПКУ в найближчому майбутньому таких коректив.
На наш погляд, висновки контролерів занадто фіскальні. Перше, про що слід сказати, спростовуючи позицію податківців, так це те, що звільняючий від пільги абзац другий п. 63 підрозд. 2 розд. XX ПКУ ототожнює поняття «сільськогосподарське підприємство» із поняттям «сільськогосподарський товаровиробник». А тому відсутність у ПКУ поняття «сільськогосподарське підприємство» не може впливати на те, чи буде аграрій, що експортує власну сою, застосовувати ПДВ-пільгу.
А от що стосується поняття «сільськогосподарський товаровиробник», то воно міститься у п.п. 14.1.235 ПКУ. Напевно через це Мінфін у листі від 19.10.18 р. № 11310-09-5/27170 (про нього згадують фіскали) рекомендував ДФСУ розглянути можливість застосування саме цього поняття.
Але податківці невблаганні. Вони і тут знайшли за що зачепитися. І знову за формальність.
Річ у тому, що це визначення стосується тільки сплати єдиного податку групи 4. А тому фіскали вважають: при отриманні звільнення від ПДВ-пільги на нього покладатися не слід.
У цьому їх твердженні є, на жаль, зерно істини.
Але опускати руки не слід. Немає визначення «сільськогосподарський товаровиробник» у ПКУ — будемо шукати його в інших законах. Дякувати, ПКУ дає суб’єкту господарювання таке право. Так, у п. 5.3 ПКУ прямо говориться, що терміни, які застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
На цьому, до речі, наголошують і фіскали у вищезгаданих листах. Але чомусь шукати поняття «сільськогосподарський товаровиробник» у вітчизняному законодавстві вони не хочуть. Ми ж не полінувалися і відшукали його у п. 161.1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.04 р. № 1877-IV. І що найголовніше, це поняття не прямо, але стосується ПДВ, а саме дає змогу отримати бюджетну дотацію при постачанні дотаційних сільгосптоварів.
Враховуючи це, вважаємо, що у законодавстві є всі визначення і поняття, які дають змогу ідентифікувати, хто не повинен застосовувати «соєву» ПДВ-пільгу.
Але податківці навряд здадуться без бою. Про це свідчить лист ДФСУ від 29.12.18 р. № 5490/6/99-99-15-03-02-15/ІПК. Тому тим аграріям, які ідентифікують себе як сільгосппідприємство-виробник (тобто мають право не застосовувати «соєву» ПДВ-пільгу при експорті своєї сої згідно з абзацом четвертим п. 63 підрозд. 2 розд. XX ПКУ), напевно доведеться відстоювати своє право на ставку 0 % ПДВ у суді.