04.03.2019
У листі, що коментується, фіскали вчергове звернулися до теми списання кредиторської заборгованості платника ПДВ перед нерезидентом.
Ситуація: платник ПДВ імпортував товар, але оплату за нього не здійснив або здійснив її не повністю. Згодом така заборгованість визнається безнадійною на підставі п.п. 14.1.11 ПКУ, і резидент-імпортер списує її у своєму обліку.
А що буде при цьому з ПДВ? Як відомо, коли відбувається списання кредиторської заборгованості за отриманими і не оплаченими товарами від резидента, фіскали вимагають від покупця коригувати (зменшувати) суму податкового кредиту (ПК), сформованого при оприбуткуванні таких неоплачених товарів (категорія 101.23 ЗІР ДФСУ). Однак у нашій ситуації, коли йдеться про списання заборгованості за отриманими і не оплаченими товарами від нерезидента, підстав зменшувати ПК фіскали не вбачають.
Імовірно, для фіскалів ці дві ситуації відрізняються тим, що у випадку із придбанням у резидента сума ПДВ, уключена покупцем до складу ПК, є складовою суми грошових коштів, які цей покупець мав би сплатити постачальнику, але не сплатив (що на сплату ПДВ до бюджету не впливає: адже ПДВ вірогідно потрапив туди від постачальника за першою подією — відвантаженням товару). Натомість у випадку імпорту сума ПДВ сплачується не на рахунок нерезидента, а безпосередньо до бюджету при митному оформленні товарів (пп. 206.1, 187.8 ПКУ). І та обставина, що в подальшому імпортер не здійснив чи не повністю здійснив розрахунки з нерезидентом, на сплаті «імпортного» ПДВ до бюджету ніяк не відображається.
При списанні кредиторської заборгованості, яка виникла при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які проведено не в повному обсязі, не відбувається повернення сум ПДВ, сплачених при ввезенні товарів та зазначених у митній декларації (МД). Тому підстав для коригування ПК, сформованого на підставі отриманої МД, не виникає.
На нашу ж думку, не має значення, яка заборгованість — «резидентська» чи «нерезидентська» — списується платником. ПКУ в будь-якому випадку не містить вимоги зменшувати ПК при такому списанні. Однак подякуємо фіскалам, що вони погоджуються із цим принаймні щодо «нерезидентської» заборгованості. Зрештою, саме ця заборгованість наразі є об’єктом нашої уваги.
Підставою для відображення ПК при імпорті товарів була МД, у якій відображено суму «ввізного» ПДВ, сплаченого на митниці (п. 201.12 ПКУ). Тож якщо було здійснено належне митне оформлення імпортних товарів і сплачено «ввізний» ПДВ, наявні усі підстави відображати ПК на дату такої сплати (абзац четвертий п. 198.2 ПКУ). А подальше списання заборгованості перед нерезидентом залишає «імпортний» ПК недоторканим.
У цьому питанні висновок фіскалів не є революційним, аналогічну позицію вони висловлювали й раніше. Наприклад, у листі ДФСУ від 27.12.17 р. № 3173/6/99-95-42-03-15/ІПК, листах ГУ ДФС у Закарпатській обл. від 12.04.18 р. № 1538/ІПК/10/07-16-12-01-10 і від 08.06.18 р. № 2534/ІПК/07-16-12-01-10 та у категорії 101.10 ЗІР ДФСУ. Тож можемо лише констатувати, що фіскали залишаються вірними своїй звичній позиції.
Однак не плутайте списання заборгованості за імпортні товари зі списанням самих імпортних товарів у випадку їх псування, викрадення чи інших подібних обставин. Бо ж для імпортних товарів, як і для всіх решти ПДВ-придбань, право на ПК діє лише у випадку, коли платник використовує такі товари в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (п. 198.3 ПКУ).
Тому списання імпортних товарів у зв’язку з негосподарським використанням — це пряма підстава компенсувати ПК, відображений при придбанні таких товарів, відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ПКУ (категорія 101.13 ЗІР ДФСУ і лист ДФСУ від 16.01.19 р. № 165/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).