03.04.2012
Спасибі товаришу за наше щасливе
Ігнатову роялті,
яке відноситься до витрат в періоді підписання
акта приймання-передачі відповідних прав
Лист Державної податкової служби України
від 12.01.2012 р. № 205/6/15-1215
(витяг)
Державна податкова служба України розглянула лист <...> щодо моменту включення до складу витрат платника податку сум роялті і повідомляє.
Відповідно до абзацу першого п/п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми.
Разом з тим згідно з абзацом другим п/п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об’єкта власності.
У разі якщо понесені <...> товариством витрати підпадають під визначення роялті, то суми роялті, які платник податку на прибуток підприємства нараховує у звітному періоді, враховуються при визначенні об’єкта оподаткування відповідно до вимог п/п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Кодексу.
Так, згідно з абзацом першим п/п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Кодексу витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку включаються до складу витрат такого платника у повному обсязі.
При цьому згідно з абзацом другим п/п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Кодексу до складу витрат платника податку на прибуток не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб’єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов, передбачених цим підпунктом Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Кодексу).
Разом з тим, у разі якщо платник податку нараховує роялті на користь нерезидента, то для підтвердження таких витрат такий платник повинен документально підтвердити, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, отриманого із джерел в Україні.
Відповідно до п. 138.5 ст. 138 Кодексу інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Враховуючи викладене витрати платника податку на прибуток з нарахування роялті за надання прав на використання аудіовізуальних творів (телепередач, фільмів тощо) на користь резидента України включаються до складу витрат такого платника у повному обсязі згідно з абзацом першим п/п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Кодексу в тому звітному періоді, в якому фактично відбулося отримання таких прав (збільшення зобов’язання), тобто у періоді, в якому було підписано акт приймання-передачі ліцензійних прав.
А [роялті] на користь нерезидента враховуються при визначенні об’єкта оподаткування [у складі витрат] в обсязі, що не перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік в тому звітному періоді, в якому фактично відбулося отримання таких прав (збільшення зобов’язання), тобто у періоді, в якому було підписано акт приймання-передачі ліцензійних прав.
<...>
Заступник Голови А. Ігнатов
Від редакції
Загалом — нормально. У ситуації з роялті ДПСУ не стала чіплятися до слів «платіж, отриманий», що наявні у самому визначенні, і дозволила відобразити витрати в періоді нарахування (тобто складання акта приймання-передачі ліцензійних прав).