20.07.2012
звичайного
Бочка дьогтю з ложкою меду
Затверджено наказом Державної податкової служби України
від 05.07.2012 р. № 581
Узагальнююча податкова консультація
щодо порядку визначення доходу та витрат за операціями
з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)
У консультації використовуються такі скорочення:
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 ро-ку № 2755-VI — Кодекс;
Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» — Закон.
Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу господарська діяльність — діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Коде-ксу визначено, що продаж (реалізація) товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, в тому числі операцій з пов’язаними особами, яких визначено підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 стат-ті 153 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов’язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Підпунктом 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Коде-ксу визначено, що положення підпункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку або сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.
Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, визначений у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов’язань, з урахуванням особливостей для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій, встановлених положеннями розділу III Кодексу (пункт 135.4 статті 135 та 137.1 статті 137 Кодексу).
Пунктом 135.2 статті 135 Кодексу визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Кодексу).
Питання: який порядок визначення доходів та витрат при здійсненні операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)?
Відповідь: якщо платник податку на прибуток безоплатно надає товари (роботи, послуги), незалежно від статусу отримувача, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається за звичайною ціною. При цьому платник має право включити до витрат собівартість таких товарів (робіт, послуг).
Заступник директора Департаменту оподаткування юридичних осіб —
начальник Управління адміністрування
податку на прибуток та податкових платежів
Н. Хоцянівська
Коментар від С. П.
Ця консультація відрізняється невимушеним маніпулюванням існуючими податковими нормами і безтурботним вигадуванням нових правил.
Як вам, наприклад, подобається така настанова: звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків «в тому числі операцій з пов’язаними особами»?! У поєднанні з відповіддю на питання (дохід від безоплатного надання товарів/послуг визначається за звичайною ціною незалежно від статусу отримувача) це правило фактично означає: звичайні ціни застосовуються завжди.
У нашому примірнику ПКУ такого правила немає. Виходячи з концепції ПКУ (див. п. 39.1 ПКУ) звичайна ціна застосовується лише у випадках, прямо передбачених Кодексом. І хоча ст. 39 ПКУ діятиме тільки з 01.01.2013 р., цей підхід, проте, послідовно проведено у розділах ПКУ, присвячених окремим податкам (зборам), у тому числі в розділі III «Податок на прибуток підприємств»).
За загальним правилом, сформульованим у п. 135.4 ПКУ, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше суми компенсації, отриманої в будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов’язань. -Навіть їжакові зрозуміло, що при безоплатному наданні компенсація відсут-ня, а договірна (контракт-на) вартість дорівнює 0.
Як виняток — у спеціально обумовлених випадках (наприклад, операції із пов’язаними особами і не платниками податку на прибуток) — дохід може визначатися за звичайною ціною.
Отже, висновок, зроблений у роз’ясненні (якщо платник безоплатно надає товари/роботи/послуги, то незалежно від статусу отримувача дохід від реалізації визначається за звичайною ціною), суперечить положенням ПКУ. Як це — незалежно від статусу отримувача, якщо п. 135.4, п/п. 153.2.1 і 153.2.3 ПКУ за системного прочитання стверджують протилежне ?
Єдине , що є позитивного у цьому роз’ясненні,— це дозвіл включити собівартість безоплатно переданих товарів (робіт, послуг) до складу витрат. Цей дозвіл ґрунтується на тому, що коли вже безоплатна передача приносить «дохід», вона може називатися елементом госпдіяльності. Цей фрагмент роз’яснення буде корисним тим платникам податку на прибуток, чиї безоплатні операції дійсно потрапляють під дію звичайних цін.