«Дивися в корінь». У цьому випадку — у Кодекс цивільного захисту України (КЦЗУ). Цей документ до обов’язків суб’єктів господарювання відносить, серед іншого (ст. 20 КЦЗУ), організацію і здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів стосовно працівників і майна суб’єкта господарювання. У свою чергу, згідно з п. 9 ст. 33 КЦЗУ проведення евакуації забезпечується в тому числі шляхом планування евакуації. А таке планування здійснюється згідно з Методикою МВС (п. 16 ст. 33 КЦЗУ), яка нещодавно і побачила світ. «Коло замкнулося».
З якого часу? Наказ № 579*, про який, власне, і йтиметься, був затверджений ще 10 липня. Але чинності набув тільки 22.08.2017 р. (дата публікації у виданні «Офіційний вісник України»).
* Наказ МВС «Про затвердження Методики планування заходів з евакуації» від 10.07.2017 р. № 579.
Хто «у справі»? Тут нам будуть цікаві Порядок проведення евакуації** і власне Методика, затверджена наказом № 579. Перша скрипка — керівник суб’єкта господарювання. Для планування евакуації він повинен створити комісію з питань евакуації.
Це якщо йдеться про суб’єкта з чисельністю працюючого персоналу 50 осіб або більше. Якщо 49 або менше, то можна призначити одного уповноваженого з питань евакуації (п. 3 Методики).
Далі ця комісія або уповноважений розробляють план евакуації працівників.
План евакуації працівників. Планування евакуації розпочинається з того, що комісія з евакуації приймає рішення: про аналіз ситуації (поточної або майбутньої); про райони, в яких необхідно здійснювати евакуацію; про безпечні райони для розміщення працівників; про час початку евакуації і час її закінчення; про порядок вивезення працівників (виведення пішки); про організацію управління евакуацією; про заходи із забезпечення евакуації працівників.
Після цього складається план евакуації працівників.
У текстовій частині вказуються:
— порядок сповіщення і збору працівників;
— порядок інструктажу працівників про порядок дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій і здійснення евакуаційних заходів;
— безпечний район (пункт) розміщення евакуйованих працівників;
— транспортні засоби, що виділяються для евакуації, і їх розподіл між структурними підрозділами;
— збірні пункти евакуації, пункти посадки (висадки) і час прибуття до них працівників;
— порядок розміщення працівників у безпечному районі й організація їх усебічного забезпечення;
— управління заходами з евакуації;
— окремо мають бути передбачені заходи з евакуації працівників-інвалідів, людей з обмеженими можливостями тощо.
На карті (схемі) до плану потрібно позначити:
— розміщення органів евакуації;
— межі зон виникнення надзвичайних ситуацій;
— станції (пункти) посадки і висадки (завантаження і розвантаження);
— безпечні райони (пункти) розміщення евакуйованих працівників;
— маршрути вивезення (виведення) працівників у безпечні райони;
— пости регулювання руху на маршрутах евакуації;
— установи охорони здоров’я на маршрутах евакуації і в районах розміщення евакуйованих;
— автозаправні станції, станції (пункти) технічного обслуговування і ремонту;
— пункти зв’язку й інші необхідні умовні позначення.
Хто підписує. План евакуації працівників підписується головою комісії з евакуації (або уповноваженим) і затверджується керівником, що створив цю комісію (у підприємців, мабуть, — самим підприємцем). Але це ще не все
План евакуації потрібно погоджувати з «приймаючою стороною»
Плани евакуації працівників, складені таким чином, потрібно буде щорічно уточнювати (до 1 березня).
Якщо «немає музи». Як уявляється, до нашої ситуації (відсутність плану евакуації працівників) близькі хіба що адмінштрафи за ст. 1888 і ст. 18816 КУпАП за невиконання приписів і законних вимог контролерів про усунення порушень.
«Важчий» штраф за ст. 18816 КУпАП накладається на посадових осіб (підприємці, до речі, також є такими за наявності найманих працівників) і складає від 170 до 340 грн. При повторному порушенні протягом року штраф зростає до 340 — 850 грн.