Відповідно до частини восьмої ст. 179 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) жінка або особи, зазначені у частині сьомій цієї статті (батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною), у період перебування у відпустці для догляду за дитиною, за бажанням можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 56 КЗпП на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у т. ч. таку, що перебуває під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Отже, якщо особа, яка перебуває у декретній відпустці, виявила бажання працювати на умовах неповного робочого часу, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний надати їй таку можливість. Якщо ж ця особа працюватиме на умовах неповного робочого часу на посаді, яку вона обіймала до відпустки, особа, яка працює на «декретному» місці, підлягає звільненню.