Часто вагітна жінка, офіційно працевлаштована, ідучи в декретну відпустку, побоюється бути звільненою. Хоча, прямо скажемо, — підстав для хвилювання в неї немає.
Так, у ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Отже, з ініціативи роботодавця вагітну жінку, яка перебуває в декретній відпустці, звільнити не можна.
Водночас якщо жінка вирішить звільнитися за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП) або за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), то вона може це зробити і в періоді відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами на законних підставах.
Незважаючи на те, що працівниця звільнилася в період перебування її у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, нарахування допомоги проводиться в період її перебування з роботодавцем у трудових відносинах. Тому роботодавець зобов’язаний нарахувати їй допомогу за всі 126 календарних днів відпустки і виплатити за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС з ТВП).
А як же бути з оплатою за другим лікарняним листом по вагітності та пологах, що є продовженням першого, адже працівниця вже не перебуває з роботодавцем у трудових відносинах?
Давайте розбиратися.
Згідно з п. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги зі страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (уключаючи час випробування і день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
У цьому випадку право на матеріальне забезпечення (допомогу по вагітності та пологах) настало в період, коли працівниця перебувала у трудових відносинах з роботодавцем.
Відповідно до ст. 25 Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнення пологів або народження двох і більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно і надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості календарних днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Інакше кажучи, у разі ускладнених пологів жінці, яка на момент початку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами перебувала у трудових відносинах з роботодавцем, має бути сплачено допомогу по вагітності та пологах за 140 календарних днів. Проте факт виявлення ускладнення в пологах установлюється тільки після самих пологів, тому жінці, яка народила, додатково видається лікарняний лист на 14 календарних днів, що є продовженням першого лікарняного листа по вагітності та пологах, на підставі п. 6.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455.
Висновок: Колишній працівниці роботодавець зобов’язаний нарахувати і виплатити за рахунок коштів Фонду допомогу по вагітності та пологах за 14 календарних днів. При цьому факт звільнення її за власним бажанням у період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами значення не має.