Департаментом заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики розглянуто листа щодо виплати державному службовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і в межах компетенції повідомляється.

З 1 травня 2016 року питання оплати праці, заохочень і соціальних гарантій державних службовців регулюються Законом України «Про державну службу» (далі — Закон) та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, розробленими на його виконання.

Відповідно до статті 54 Закону державним службовцям може надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у порядку та розмірі, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі — Порядок) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 р. № 500.

Згідно з цим Порядком матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може надаватись державним службовцям на підставі їх особистої заяви один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Можливості виплати матеріальної допомоги у інших розмірах (більше або менше середньомісячної заробітної плати працівника) Порядком не передбачено.

Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці.

Оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов’язковою виплатою, то вона може бути виплачена державному службовцю за рішенням керівника державної служби у державному органі лише за наявності коштів фонду оплати праці на її виплату у розмірі середньомісячної заробітної плати або не виплачуватись взагалі.

Заступник директора Департаменту — начальник відділу А. Литвин

коментар до листа мінсоцполітики від 07.10.2016 р. № 1383/13/84-16

«СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВА» ДОПОМОГА ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯМ: ЯКЩО НАДАВАТИ — ТІЛЬКИ СЕРЕДНЬОМІСЯЧНИЙ РОЗМІР ЗАРПЛАТИ

У листі, що коментується, Мінсоцполітики відповіло на запит нашої редакції про те, чи можна надати держслужбовцю матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі меншому, ніж його середньомісячний заробіток. Запитання виникло у зв’язку з тим, що така матдопомога і після 1 травня 2016 року для держслужбовців не є обов’язковою виплатою.

Далі наведемо текст нашого запиту:

«У вересні 2016 року держслужбовець звернувся із заявою надати йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. На дату звернення у державному органі не вистачає коштів на виплату працівнику такої допомоги у розмірі його середньомісячної зарплати.

Чи можемо ми надати йому один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі меншому, ніж його середньомісячна заробітна плата?»

Цілком очікувано, що відповідь фахівців працеоплатного відомства, надана в листі, що коментується, ґрунтується чітко на нормах Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2016 р. № 500 (далі — Порядок № 500). Вона повністю співпадає з нашими висновками, які тоді були озвучені: новий Порядок № 500 відтепер чітко визначає — якщо прийнято рішення про надання такої допомоги держслужбовцю, то тільки один раз на рік і суворо в розмірі його середньомісячної зарплати. Це колишні умови оплати праці держслужбовців (які діяли до 01.05.2016 р.) встановлювали такий розмір «побутової» допомоги як максимальний.

З 01.05.2016 р. питання оплати праці, заохочень та надання соціальних гарантій для держслужбовців регулюють Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VІІ (далі — Закон № 889) та нормативно-правові акти Кабміну, розроблені на його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону № 889 державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабміном.

Які умови та розмір для «соцпобутової» допомоги держслужбовцям визначив Уряд у Порядку № 500, який набув чинності з 16.08.2016 р.?

По-перше, це можливість надання такої допомоги держслужбовцю на підставі його особистої заяви один раз на рік у розмірі середньомісячної зарплати. Значить, претендувати на декілька виплат матдопомоги на рік держслужбовець не може. Також немає можливості надати допомогу в інших розмірах (більше або менше середньомісячної зарплати працівника). Нормами Порядку № 500 це не передбачено.

По-друге, рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймає керівник державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці.

Як бачимо, допомога для вирішення соціально-побутових питань залишилась необов’язковою виплатою для держслужбовців. Якщо коштів на її виплату недостатньо, то немає і можливості її нараховувати та виплачувати.

Значить, якщо фонд оплати праці не дозволяє виплатити працівнику таку матеріальну допомогу в розмірі його середньомісячного заробітку, то її взагалі не надають. Отже, саме керівник має право прийняти рішення щодо виплати (надання) такої допомоги працівникам, попередньо оцінивши можливості затвердженого фонду оплати праці.

У листі, що коментується, Мінсоцполітики виносить свій вердикт тільки щодо двох можливих варіантів стосовно «соціально-побутової» допомоги держслужбовцям як виплати необов’язкового характеру:

1) може бути виплачена за рішенням керівника держслужби в держоргані лише за наявності коштів фонду оплати праці на її виплату у розмірі середньомісячної зарплати працівника

або

2) не виплачується взагалі.

Людмила ТРОХИМЕНКО, експерт з питань оплати праці