На жаль, на сьогодні єдиним нормативно-правовим актом, який визначає статус, завдання, права та обов’язки уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) підрозділів з питань запобігання і виявлення корупції (далі — уповноважені підрозділи (особи)), порядок їх утворення (визначення), є постанова Кабінету Міністрів України «Питання запобігання та виявлення корупції» від 04.09.2013 р. № 706 (далі — постанова № 706), якою у свою чергу затверджено Типове положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції (далі — Типове положення).
Наразі Національне агентство з питань запобігання корупції розробило та затвердило своїм рішенням від 13.07.2017 р. № 317 «Методичні рекомендації щодо діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції» (далі — Методичні рекомендації).
Тож органам місцевого самоврядування, відповідно до п. 4 постанови № 706, рекомендується утворити (визначити) та забезпечити функціонування уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції в органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності.
Також згідно з п. 11 Типового положення керівник органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації, в якому утворено уповноважений підрозділ, сприяє створенню умов для виконання на належному рівні підрозділом покладених на нього завдань.
Пунктом 6 Типового положення передбачено, що покладання на уповноважений підрозділ обов’язків, що не належать або виходять за межі його повноважень чи обмежують виконання покладених на нього завдань, забороняється.
Уповноважена особа визначається у разі недоцільності утворення уповноваженого підрозділу з огляду на структуру, чисельність працівників, у тому числі тих, які є суб’єктами декларування, кількість адміністративних та контрольних функцій організації, а також обсяг, характер та складність роботи.
З метою забезпечення ефективного виконання завдань, покладених на уповноважений підрозділ, рекомендовано утворити його у якості самостійного (з прямим підпорядкуванням керівнику/заступнику керівника відповідного органу, організації) та функціонально незалежного (без покладання додаткових обов’язків або функцій) структурного підрозділу або ввести окрему штатну посаду.
Отже, можна визначити, що уповноважений підрозділ (уповноважена особа) — це самостійний відокремлений та функціонально незалежний структурний підрозділ (особа) в органі місцевого самоврядування та організаціях, на який покладено виключно функції впровадження та реалізації заходів щодо запобігання та виявлення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією.
Безпосередньо порядок утворення (визначення) уповноважених підрозділів регламентовано п. 1 Типового положення, яким передбачено, що уповноважений підрозділ утворюється у порядку, визначеному законодавством, за рішенням відповідного керівника органу. Відповідно, на підприємствах, в установах та організаціях уповноважений підрозділ утворюється за рішенням керівників таких організацій.
Критерії щодо визначення штатної чисельності уповноваженого підрозділу та кваліфікаційні вимоги до працівників наведено у пп. 2.2 п. 2 Методичних рекомендацій.
| <…> Для визначення штатної чисельності працівників уповноважених підрозділів доцільно керуватися, перш за все, таким: 1. Чисельність працівників (в тому числі суб’єктів декларування) в організації. При цьому орієнтовний розрахунок співвідношення чисельності працівників уповноваженого підрозділу до загальної кількості працівників має складати 1/100. Тобто, наприклад, в органі, в апараті якого працює від 300 до 1000 працівників, має бути утворено уповноважений підрозділ у вигляді самостійного відділу (сектору) зі штатною чисельністю 3 — 10 працівників. 2. Кількість та специфіка функцій органу, організації з корупційним ризиком, до яких умовно можна віднести: адміністративні (видача ліцензій, дозволів, погоджень, висновків, атестатів, сертифікатів тощо), контрольні (проведення перевірок, інспектувань, аудитів та інших видів контролю за додержанням законодавства), адміністративно-господарські (управління та розпорядження державними коштами та майном). 3. Кількість організацій, які належать до сфери управління органу, а також чисельність їх працівників та кількість функцій з підвищеним корупційним ризиком. При цьому можна використовувати два види підходів щодо формування уповноваженого підрозділу в системі державного органу: централізований або територіальний. Для прикладу візьмемо умовний державний орган з такими характеристиками: кількість працівників в апараті — 100, кількість територіальних органів — 25, із загальною чисельністю 1000 працівників. Перший варіант — функції з підвищеним корупційним ризиком зосереджено в апараті державного органу (наприклад, державний орган видає ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, а також анулює такі ліцензії на підставі результатів перевірок, що проводяться апаратом та територіальними органами державного органу). За таких умов доцільним є утворення в апараті державного органу уповноваженого підрозділу у вигляді самостійного управління зі штатною чисельністю 10 — 15 працівників, які мають забезпечувати виконання завдань з питань запобігання та виявлення корупції як в самому апараті державного органу, так і в його територіальних підрозділах. Другий варіант — функції з підвищеним корупційним ризиком зосереджено в територіальних органах (наприклад, державний орган затверджує певні правила або вимоги, контроль за дотриманням яких здійснюється територіальними органами з можливістю застосування штрафних санкцій або інших заходів впливу до умовних порушників). У цьому випадку доцільним вбачається застосування територіального підходу формування уповноваженого підрозділу, а саме — створення в структурі апарату державного органу самостійного сектору зі штатною чисельністю 2 — 3 посади, а також введення окремих штатних посад уповноважених осіб в кожному територіальному органі. Аналогічну схему визначення штатної чисельності та організаційного статусу уповноважених підрозділів можливо застосувати також і відносно організацій, які належать до сфери управління державного органу. За умови невеликої штатної чисельності державного органу, організації (до 50 осіб) та відсутності основних функцій з підвищеним корупційним ризиком, наприклад, в державних та комунальних закладах, які надають освітні, медичні послуги, обов’язки уповноваженої особи може виконувати призначена керівником особа, що має відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи. Також необхідно враховувати, що в зазначених державних органах, організаціях рішенню про покладення додаткових обов’язків на певну особу має передувати аналіз на предмет відсутності конфлікту інтересів між відповідними повноваженнями. <…> |
Зверніть увагу! У Методичних рекомендаціях зазначено, що при відборі претендентів на посади працівників уповноважених підрозділів перевагу слід надавати кандидатам з вищою юридичною або економічною освітою та попереднім досвідом роботи, який найближче пов’язаний зі сферою запобігання корупції (внутрішній аудит, внутрішня безпека, слідча, оперативно-розшукова діяльність тощо).
Також не може бути призначена керівником (працівником) уповноваженого підрозділу чи уповноваженою особа, яка:
досягла шістдесятип’ятирічного віку;
в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення — протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
має громадянство іншої держави;
не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;
підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади».