Звільнення за власним бажанням у разі порушення трудових прав

Відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП* працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

* Кодекс законів про працю України.

Це можуть бути випадки, коли, наприклад, роботодавець:

— відмовляється забезпечувати роботою;

— примусово відправляє працівника у відпустку без збереження заробітної плати понад 15 календарних днів на рік;

— порушує передбачені статтею 115 КЗпП строки виплати заробітної плати чи затримує її виплату;

— не виплачує передбачену Положенням про преміювання щомісячну премію;

— безпідставно зменшує заробітну плату;

— змінює істотні умови праці — робочий час, режим роботи, найменування посади та ін. — без попередження за два місяці тощо.

Оскільки причина звільнення вважається поважною, роботодавець не має права затримувати працівника у будь-який спосіб і повинен звільнити його у той день, про який зазначено у заяві про звільнення.

Звільнення за частиною третьою статті 38 передбачає обов’язкову виплату вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку (стаття 44 КЗпП). Колективним договором, який діє на підприємстві, може передбачатися й більший розмір вихідної допомоги.

Для проведення звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП важливою обставиною є правильне складення заяви на звільнення. Вона повинна містити чітку вказівку на факти порушення умов договору чи трудового законодавства.

Окрім того, заяву необхідно обов’язково зареєструвати в канцелярії підприємства, на копії заяви треба позначити вхідний реєстраційний номер.

У тому випадку, якщо роботодавець відмовляється реєструвати заяву, її необхідно відправити поштою — цінним листом із описом вкладення та повідомленням про вручення.

Необхідно зберігати листівку повідомлення про вручення листа роботодавцю, яка надійде через певний проміжок часу. Зазначена листівка та поштова квитанція надалі можуть знадобитися як докази для суду.

Якщо роботодавець відмовився звільняти працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП і провів звільнення за іншою підставою, його дії можна оскаржити в суді.

Строк звернення до суду — один місяць із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Зазначений строк є строком позовної давності і може бути поновлений судом за наявності поважних причин. Такими причинами можуть бути особиста хвороба, перебування за межами країни тощо.