Звільнення мобілізованого: строковий трудовий договір

Відповідно до норм пункту 2 ст. 36 Кодесу законів про працю України (далі — КЗпП) підставою для припинення трудового договору є закінчення його строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення. Тобто укладаючи строковий трудовий договір, працівник надає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами трудового договору строк.

Однак мобілізований працівник підпадає під гарантійні норми частини 3 ст. 119 КЗпП, які за таким працівником зберігають місце роботи і посаду. До речі, зверніть увагу, що під ці норми підпадає не тільки категорія мобілізованих працівників, а й деякі інші.

Тож за мобілізованим працівником навіть після закінчення строкового трудового договору має зберігатися його місце роботи і посада.

А припинити дію трудового договору з цим працівником на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП, у зв’язку із закінченням строку трудового договору, можна буде після закінчення проходження служби.

Отже, підсумуємо. Гарантії, передбачені нормами ч. 3 ст. 119 КЗпП, поширюються на всі категорії працівників, які зазначені у цій частині, незалежно від того, укладений із ними строковий чи безстроковий трудовий договір. Тому не треба одразу звільняти мобілізованого працівника після закінчення строкового трудового договору. І не треба боятися, що у разі збереження йому місця роботи і посади строковий трудовий договір переросте в безстроковий, для цього потрібні інші підстави. Днем звільнення такого працівника буде день його фактичної демобілізації, про що роботодавцю потрібно буде видати відповідний наказ.