20.03.2023

Cтроковий трудовий договір та відпустка з подальшим звільненням: нюанси

Строк дії трудового договору із працівником закінчується 30.09.2023. Цей працівник не скористався 5 календарними днями щорічної відпустки. Він бажає реалізувати право на щорічну відпустку днями відпочинку саме з 30.09.2023 і звільнитися в останній день цієї відпустки. Керівництво наполягає на виплаті грошової компенсації за невикористані 5 календарних днів щорічної відпустки. Чи має право роботодавець відмовити у задоволенні бажання працівника?

Загальні норми

Про право працівника на використання відпустки із подальшим звільненням сказано у ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). Такий варіант можливий як при розірванні/припиненні безстрокового трудового договору, так і у разі припинення строкового трудового договору.

При цьому в обох випадках працівник повинен виявити бажання (написати відповідну заяву) скористатися гарантією, передбаченою ст. 3 Закону № 504.

Тепер з’ясуємо, чи має право роботодавець відмовити працівнику у реалізації зазначеного права. Для цього потрібно поглянути на норми ст. 3 Закону № 504:

«За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. <…>

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору.»

У ч. 1 ст. 3 Закону № 504 ідеться про безстроковий трудовий договір. Як бачимо, у разі звернення працівника з бажанням використати відпустку з подальшим звільненням роботодавець має забезпечити реалізацію такого права. Отже, якщо працівник звернеться із таким проханням, роботодавець не може відмовити у його задоволенні.

Строковий трудовий договір

Іншу ситуацію спостерігаємо при реалізації права на використання відпустки із подальшим звільненням через припинення строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП.

Це висвітлено у ч. 2 ст. 3 Закону № 504. Так ось, у ній законотворець уже оперує такими словами, як «може надаватися». Якраз вони й дають змогу вважати, що роботодавець може, але не зобов’язаний задовольнити прохання працівника стосовно реалізації ним права, вказаного у ч. 2 ст. 3 Закону № 504.

Важливо!

Якщо працівник звертається до роботодавця із заявою про реалізацію права на відпустку із подальшим припиненням строкового трудового договору і тривалість цієї відпустки (повністю або частково) перевищує строк дії трудового договору, то керівник установи може й відмовити у задоволенні такого прохання.

У випадку, наведеному в запитанні, ідеться про строковий трудовий договір. У цій ситуації 30.09.201 — останній день, коли може розпочатися відпустка із подальшим звільненням.

Висновки

У роботодавця в цій ситуації є два варіанти:
— задовольнити прохання працівника про реалізацію права, визначеного ч. 2 ст. 3 Закону № 504. Тоді строковий трудовий договір припиняється в останній день відпустки — 04.10.2023;
— відмовити працівнику в наданні відпустки із подальшим звільненням. У цьому разі строковий трудовий договір припиняється 30.09.2013, а за 5 невикористаних календарних днів щорічної відпустки працівнику виплачують грошову компенсацію (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).