20.03.2023
Періоди роботи, що включаються до стажу для надання щорічної основної відпустки, зазначені в ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон № 504/96).
Серед таких періодів роботи зазначено: час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата згідно зі ст. 25 і 26 Закону № 504/96. Виняток становить період відпустки без збереження зарплати для догляду за дитиною до досягнення нею 6 років, за дитиною, хворою на цукровий діабет I типу (інсулінозалежною), — до досягнення нею 16 років, за дитиною з установленою категорією «дитина-інвалід підгрупи А» — до досягнення нею 18 років.
Період відпустки без збереження зарплати, наданий за погодженням з адміністрацією установи, уключається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Виходить, що в цьому випадку відпустка без збереження зарплати не вплине на тривалість щорічної основної відпустки.
У ситуації, викладеній у запитанні, працівниця звільняється до закінчення робочого року, за який їй надається щорічна основна відпустка. Отже, кількість днів цієї відпустки, що підлягають грошовій компенсації при звільненні, визначаються розрахунковим шляхом — пропорційно відпрацьованому часу з дати початку третього робочого року по дату звільнення.
Стаж для щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день. Додаткова відпустка за особливий характер праці надається, зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 504/96). Список професій та посад, за якими встановлено ненормований робочий день, а також конкретну тривалість цієї щорічної додаткової відпустки залежно від зайнятості працівника в таких умовах праці (у межах максимально допустимої) прописують у колективному договорі (ч. 2 ст. 8 Закону № 504/96, пп. 3 і 7 Рекомендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 № 7).
У цьому питанні зазначено, що згідно з колективним договором тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за посадою, яку займає працівниця, становить 4 календарних дні. Така тривалість зазначеної відпустки належить працівнику за умови, що він відпрацює в умовах ненормованого робочого дня весь робочий рік.
При цьому в п. 8 вищезазначених Рекомендацій прописано: «Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, які дають право на цю відпустку». При цьому в ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96 зазначені періоди роботи, що включаються до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (у тому числі й за роботу в умовах ненормованого робочого дня). Цими періодами є:
— час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії чи посади;
— час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці та за особливий характер праці;
— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не піддаються впливу несприятливих виробничих факторів.