1 Далі за текстом — КІ.
Пригадуємо «абетку»
Закон України від 14.10.14 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції»2 дає нам 2 терміни:
2 Далі за текстом — Закон № 1700.
| Реальний КІ | суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень |
| Потенційний КІ | наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень |
Під приватним інтересом Закон № 1700 розуміє будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку із членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 1700 усі посадові особи місцевого самоврядування та депутати місцевих рад зобов’язані:
| 1 | вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного КІ |
| 2 | повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного КІ, безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі — Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно |
| 3 | не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального КІ |
| 4 | вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного КІ |
Загальний механізм врегулювання КІ визначений у ст. 28 – 34, 36 Закону № 1700.
Однак, із загальних правил є виключення. Зокрема, у ч. 1 ст. 35 Закону № 1700 зазначено, що правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.
Також ч. 2 ст. 35 Закону передбачає випадки, коли особа, уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування, прирівняна до неї особа, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.
Тож якими нормами вам користуватися: загальними, передбаченими у ст. 28 – 34, 36 Закону № 1700, особливими, передбаченими ч. 2 ст. 35 Закону № 1700, чи якимись ну зовсім особливими-преособливими?
«Особливі норми» — раз. Кого вони стосуються?
А давайте подивимось приписи спеціальних законів.
Так, ч. 1 ст. 59-1 Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»3 встановлює:
3 Далі за текстом — Закон № 280.
Цитата
«1. Сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання»
Таким чином, якщо хтось з перелічених осіб заявить про конфлікт інтересів під час засідання ради, де розглядають відповідне питання, таку людину не стосуються заборони на участь як у можливих обговореннях, так і у голосуванні з відповідного питання. І це не буде порушенням.
Втім, ніхто не забороняє особі все ж відмовитись від голосування та попросити зафіксувати цей факт у відповідному протоколі. Однак ви маєте чітко розуміти, що за таких умов відмова (утримання) від голосування буде правом людини, а не її обов’язком.
Чи треба подавати заяву письмово? Ні, у описаному випадку це необов’язково — як бачимо, ст. 59-1 Закону № 280 цього у подібній ситуації не вимагає. Та знову ж таки, якщо ви з певних причин хочете зробити заяву письмово — це ваше право.
Кому слід подавати заяву? І як ?
Перш ніж відповісти на це запитання, ще раз хочу наголосити, що у даному підрозділі статті мова йде про вузьке коло осіб, на яких покладені функції місцевого самоврядування:
| 1 | сільських, селищних, міських голів |
| 2 | секретарів сільських, селищних, міських рад |
| 3 | голів та заступників голів районних, обласних та районних у місті рад |
| 4 | депутатів усіх місцевих рад |
Причому ч. 1 ст. 59-1 Закону № 280 регламентує порядок врегулювання КІ перелічених вище осіб не у будь-яких випадках, а лише щодо конфліктів, які виникають, коли особа бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою. Тобто під час засідань тимчасових чи постійних депутатських комісій, роботи президій відповідних рад, підготовки та проведення пленарних засідань ради тощо.
У випадках, коли йдеться про інші форми роботи (засідання виконкому чи інших ОМС, прийняття актів одноосібно посадовою особою місцевого самоврядування, персональне виконання депутатських повноважень), стаття 59-1 Закону № 280 застосовуватись не може, і порядок врегулювання КІ буде іншим!
Отже, до кого звертатися переліченим у табличці вище особам, якщо у них під час участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою виникає КІ?
Якщо ви вирішили заявити про наявність КІ усно під час пленарного засідання — то достатньо просто наполягти на виступі ДО початку обговорення питання по суті. А ще краще заявити про КІ ще під час затвердження порядку денного, до якого внесене «конфліктне» питання, та одразу попросити, щоб у зв’язку із цим вам дали можливість виступити із відповідним повідомленням ДО початку розгляду питання по суті.
Знову ж таки, якщо порядок денний затверджується не списком, а шляхом голосування за внесення на розгляд окремих питань, або хтось вносить ваше «конфліктне» питання «з голосу», то вже на стадії затвердження можливості внесення цього питання до порядку денного пленарного засідання вам краще утриматись від голосування. Окрему заяву робити з цього приводу не так вже й необхідно, та якщо ви вважаєте це за доцільне — то можна й з приводу голосування за включення цього питання до порядку денного зробити відповідну заяву.
Якщо ж про КІ стало відомо ще до пленарного засідання (на стадії підготовки чи попереднього розгляду рішення) і ви хочете зробити заяву не під час самого засідання, а раніше? У такому випадку треба звернутись із письмовою чи усною заявою до постійної комісії, на яку рішенням ради покладений обов’язок щодо надання консультацій та роз’яснень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, поводження з майном, що може бути неправомірною вигодою та подарунками, та контролю за дотриманням вимог ч. 1 ст. 59-1 Закону № 1700.
У вас досі немає такої комісії?!
Тоді ми йдемо до вас!
Бо краще ж це будемо ми, ніж якісь неприємні люди, уповноважені складати протоколи про вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, щодо ваших депутатів та керівників, правда ж?..
Отже, у Положенні про постійні комісії вашої ради, там де йдуть підрозділи з описом напрямків діяльності кожної відповідної комісії, у підрозділі з описом повноважень тієї комісії, на яку ви хочете покласти обов’язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 Закону № 280, слід попрацювати додатково.
Зазвичай такі положення покладають на комісію з депутатської етики. Однак, це просто практика, і виключно вашій раді вирішувати, яка саме комісія повинна отримати ті чи інші повноваження.
Ось що має бути написано у цій частині документа:
До речі, щоб спростити життя і членам комісії, і депутатам ради, можна затвердити форму заяви, із якою депутати чи голови, заступники голів (секретарі) відповідних рад можуть звертатися до профільної комісії із заявами про КІ. Форма заяви може бути затверджена на засіданні відповідної комісії та доведена до відома депутатів шляхом проголошення цього питання на пленарному засіданні. Рішення з цього питання приймати не потрібно, тому при включенні такої доповіді до порядку денного треба зазначити «Про доведення до відома депутатів Н-ської селищної ради процедури врегулювання конфлікту інтересів, який може виникнути у Н-ського селищного голови, секретаря чи депутата (депутатів) Н-ської селищної ради під час участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою».
У рішенні комісії щодо затвердження процедури врегулювання КІ, так само як і під час доповіді депутата, який буде доводити до відома депутатського корпусу цих процедур, слід окремо наголосити, що особа має право заявити про КІ як усно, так і у письмовій формі, і пропозиція щодо використання заяви про КІ, затвердженої комісією, носить рекомендаційний характер.
Наведу, про всяк випадок, і зразок рішення постійної комісії про затвердження порядку врегулювання КІ селищним головою, секретарем та депутатами селищної ради, а також форми заяви депутата про наявність КІ:
Отже, про що слід написати у відповідній пам’ятці? Фактично про усе те, про що ми говорили раніше, однак більш простими словами та більш тезово. Приміром, ось так:
Далі наведу зразок такої заяви. Та наголошу, що це лише зразок і ви можете змінювати його чи доповнювати на власний розсуд.
До речі, можна піти далі та затвердити усі ці документи рішенням ради. Це також цілком допустимо.
«Особливі норми» — два. Як застосовуються у раді «виключення з виключень»?
Як бачите, важливою обмовкою для застосування права голосувати й за умови наявності КІ у порядку ст. 59-1 Закону № 280 є «добра воля» суб’єкта відповідальності — самостійне проголошення про наявність такого конфлікту на пленарному засіданні ради.
А як бути, коли особа не заявляє про КІ самостійно?
Ну, по-перше, не проголосивши про КІ на засіданні ради, вона вчиняє правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КпАП. Незалежно від того, як будуть надалі розвиватися події, факт порушення, вираженого у неповідомленні самостійно на засіданні ради про КІ, як кажуть, «у наявності».
По-друге, про наявність КІ тоді може заявити інша людина. У такому випадку ситуація врегульовується за правилами, встановленими ч. 2 ст. 35 Закону № 1700.
Хто може заявити про КІ? Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 1700 про наявність КІ може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.
Тобто, якщо це відбувається під час засідання ради, відповідно може заявити про КІ інший депутат ради або присутня на засіданні особа, якої це питання стосується. Тобто, якщо заяву робить не депутат, а запрошений чи просто присутній на засіданні, він має обґрунтувати, яким чином питання, що розглядається, його обходить.
Заява про наявність у когось із голосуючих КІ може бути подана як письмово, так і зроблена усно. Ця подія обов’язково фіксується у протоколі засідання.
Якщо вже дійшло до такої прикрої ситуації, особа, яка самостійно не проголосила про КІ, не повинна брати участь у прийнятті рішення радою і не допускається до голосування, про що робиться окремий запис у протоколі. Цій особі також не дають слово для виступу під час обговорення питання по суті, можуть дати лише час для пояснення, чому людина самостійно не заявила про КІ. Усе це треба пояснити «нещасному», який не повідомив про КІ. І зробити це має представник профільної постійної депутатської комісії публічно. Якщо членам комісії потрібний час для підготовки висновку — у засіданні оголошується перерва або розгляд відповідного питання переноситься на інше засідання.
Звісно, ви не можете людину силоміць примусити мовчати, якщо навіть розуміючи про наявний реальний КІ вона буде вперто продовжувати проситися у дискусію щодо відповідного питання, або вперто продовжуватиме «тягти руку» чи тиснути кнопки, голосуючи «за» або «проти». У такому випадку голос особи краще не враховувати у загальному підсумку голосування, а самому «порушнику» пояснити, що на додачу до першого правопорушення, вираженого у непроголошенні КІ самостійно, він вчиняє ще одне порушення — передбачене ч. 2 ст. 172-7 КпАП, — прийняття рішення в умовах реального КІ. Це два окремі склади порушень, і притягнення до відповідальності за вчинення одного не виключає відповідальності за другим. Так що через свою наполегливість особа за одне пленарне засідання перетворюється на «рецидивіста». Про статус рецидивіста жарт, звичайно, але особі має бути публічно пояснено усі наслідки її протиправної поведінки. І це робота відповідної Комісії. Більше ніхто у раді такого права не має.
Закон також дозволяє допустити «порушника» до голосування, навіть якщо не він, а хтось інший проголосив про його КІ. Це, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 35 Закону № 1700, можливо лише за умови, коли неучасть особи у прийнятті рішень радою призведе до втрати правомочності цього органу. Тобто, якщо, зробивши нескладні арифметичні підрахунки, ви бачите, що неучасть особи у голосуванні призведе до втрати голосів, які роблять засідання правомочним, перед депутатським корпусом може бути порушене питання про допуск такої людини до участі у голосуванні. За законом участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається радою у процедурному порядку, а контроль покладається на профільну комісію. У такому випадку особу краще не допускати до обговорення питання по суті, а лише дати можливість особі голосувати «за» або «проти».
Втім, з міркувань особистої безпеки я б радила такій особі утриматися не лише від обговорень, а й від голосування. Просто тому, що потім органи, уповноважені на складення «корупційних» протоколів, не занурюючись у подробиці складнощів законодавства, можуть добре попсувати вам нерви.
А як регулюється КІ у роботі інших колегіальних органів місцевого самоврядування — тих же виконкомів, наприклад? І як врегулювати КІ посадовим особам, які не працюють на виборних посадах, а є «рядовими» чи не зовсім фахівцями ОМС? Про це ми поговоримо у наступному номері.