Почнемо з першого запитання, відповідь на яке міститься у ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 17 Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» (далі — Закон № 161).
Зокрема, цими документами зазначено, що:
— право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав;
— об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, орендар має право користуватись земельною ділянкою, яка надана йому в оренду, з моменту державної реєстрації.
Зауважимо: у листі Державної фіскальної служби України від 14.03.16 р. № 5466/6/99-99-19-03-02-15 фіскали зазначили, що за відсутності належним чином зареєстрованого правовстановлюючого документа відповідна земельна ділянка не може вважатись такою, що знаходиться у власності чи на праві оренди в особи, яка фактично нею володіє.
Відповідь на друге запитання можна знайти на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» у категорії 112.05.
Фіскали зазначили, що орендар земельної ділянки зобов’язаний у п’ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному контролюючому органу.
Зауважимо: їх думка небезпідставна. Адже така вимога міститься у ст. 25 Закону № 161.