Запитання досить цікаве. Нагадаємо, що Закон України від 28.12.14 р. № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» суттєво змінив ст. 91 Бюджетного кодексу України (далі — БК). Зокрема, виключив п. 4 ч. 1 цієї статті, в якому якраз йшлося про відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги з місцевого бюджету.
Відповідно нова редакція ст. 91 БК, що стосується видатків місцевих бюджетів, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, вже як понад 2 роки окремо не виділяє видатки органів місцевого самоврядування (далі — ОМС) на відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги.
Зауважимо: раніше відшкодування різниці затверджувалось рішенням ОМС з урахуванням розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг.
Одночасно чинне законодавство, незважаючи на відсутність відповідної норми у БК, зобов’язує ОМС проводити таке відшкодування. Підставою є:
— ч. 4 ст. 31 Закону України від 24.06.04 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги»: у разі встановлення ОМС тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг;
— ст. 15 Закону України від 21.06.12 р. № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (далі — Закон № 5007) говорить, що КМУ, органи виконавчої влади та ОМС, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Наголосимо: установлення КМУ, органами виконавчої влади та ОМС державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку (ч. 2 Закону № 5007).
У листі Мінфіну від 02.02.15 р. № 31-06330-06/3-5/3244 компетентний орган зазначає таке. ОМС мають право самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України. Про це свідчать ст. 7 БК та ст. 61 Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
Отже, відповідно до ст. 91 БК у місцевих бюджетах можуть передбачатись кошти на фінансування інших програм, пов’язаних з виконанням власних повноважень, затверджених Верховною Радою АР Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.
Нагадаємо: до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги (ст. 28 Закону).
Тож відшкодування ОМС різниці в тарифах за рахунок коштів місцевого бюджету можливе лише за умови прийняття відповідної програми. Наприклад, це може бути Програма відшкодування різниці в тарифах комунальним підприємствам відповідної ради на відповідний рік. Зауважимо, що фінансування заходів прийнятої програми має здійснюватись у межах фінансових можливостей місцевого бюджету.