Інструкцію доречно мати
Слід зазначити, що ми дуже часто ставали свідками розмов, в яких представники органів місцевого самоврядування (на які було покладено функції здійснення реєстрації місця проживання) говорили про те, що в них відсутня потреба в складенні такого документа як, наприклад, Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення1. Аргумент, на перший погляд, дуже вагомий: всі норми, якими необхідно керуватися під час виявлення адміністративного правопорушення, складання відповідного протоколу та постанови в справі про адмінпорушення, закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення2. Дійсно, це так, важко з цим не погодитись. Водночас звертаємо вашу увагу на те, що з КпАП треба вміти працювати, що полягає, в першу чергу, у правильному застосуванні його норм. Більше того, необхідно враховувати особливості дії тієї чи іншої норми по відношенню до різних суб’єктів (на що ми вказували в одній з наших статей: йдеться, зокрема, про неповнолітніх). Крім іншого, пам’ятаємо про ст. 258 КпАП, про яку досить часто забувають і яка визначає випадки, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається. Також слід вказати на те, що станом на сьогодні не всі реєстратори, які здійснюють реєстрацію місця проживання, мають відповідну освіту, а це може викликати певні складнощі під час виявлення правопорушення та складення відповідних документів. Отже, найкращим виходом, звісно ж, на нашу думку, із цієї ситуації може стати відповідний документ, в якому було б закріплено певний алгоритм дій реєстратора у вказаних випадках. Не зайвим буде в якості додатків до такого документа розробити форми документів, про які йшлося вище і про розміщення яких на сторінках нашого видання просили читачі. Ми ж, як і пообіцяли, надаємо їх нижче.
1 Далі за текстом — Інструкція.
2 Далі за текстом — КпАП.
Наступні форми, які ми пропонуємо вашій увазі: це Постанова про накладення адміністративного стягнення та Постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення, які є різновидами постанов у справі про адміністративне правопорушення.
* Тут наведено форму постанови, яка складається виконавчим комітетом відповідної ради, якщо, звісно, будуть наявні підстави для її направлення до виконавчого комітету (див. попередні матеріали в нашому виданні, які стосуються адміністративних правопорушень у сфері реєстрації місця проживання). Здебільшого, як показує практика, постанову у справі про адміністративне правопорушення складають самі реєстратори (адміністратори адміністративних центрів), як це передбачено ст. 258 КпАП (у випадках, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається).
** У постанові, яка стосується накладення штрафу, також бажано зазначати положення ст. 307 КпАП. Не зайвим буде вказати інформацію такого змісту:
«Відповідно до ст. 307 КпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України. В якості підтвердження про сплату штрафу надається квитанція про сплату штрафу з відповідною відміткою банку.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.»
*** Мається на увазі особа, яка відправляла постанову порушнику за допомогою поштового зв’язку.
**** Нагадаємо, що відповідно до ст. 247 КпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.