17.02.2020
Популяризація місцевих продуктів (наприклад, вина, фруктів та овочів, риби та м’яса, сирів) може бути вагомою причиною для організації фестивалів та заходів на території, де вони отримуються або виробляються, оскільки такі події можуть принести користь як для туристів, так і для місцевого населення. Подібні гастрономічні фестивалі обмежені в часі — вони зазвичай проводяться раз на рік; під час таких фестивалів проводяться дегустація та закупівля продуктів, пов’язаних з територією, де захід проводиться. На додаток до проєкту позитивного іміджу території, який приваблює туристів, вони інформують власне жителів регіону чи території, де відбувається виробництво, просуваючи при цьому стабільну місцеву економіку, що сприяє розвитку громади.
Доходи від подібних фестивалів зазвичай здійснюються протягом самих фестивалів із придбанням продукції. Однак у перспективі вони можуть бути доповнені додатковими елементами з подальшою комерціалізацією. І тут ми маємо на увазі декілька речей.
По-перше, потреби туристів сьогодні змінюються, і вони все більше турбуються про статус місця призначення, який вони відвідують, завдяки зростаючій екологічній обізнаності. Таким чином, туристи все частіше приділяють більш важливе значення їжі, яку вони споживають під час поїздок, особливо якщо це місцеві якісні продукти із посиланнями до ідентичності та культури. Отже, подібні фестивалі можуть підтримати тренд до так званого екотуризму.
Також популяризація місцевих страв із традиційною якістю може забезпечити постійний розвиток гастрономічної ідентичності території. У цьому випадку туристи можуть пізнати культуру території через гастрономію, наприклад, якщо на території будуть започатковані харчові музеї, курси з приготування місцевих страв тощо.
По-друге, споживання локального продукту може збільшити його ймовірні продажі в рідному місці призначення туриста, який уже знає цей продукт і може не тільки продовжити його споживати вдома, а й порадити його купувати своїм близьким та друзям. Загалом, це може сприяти популяризації подібної української продукції на світових ринках.
Додатковим позитивним впливом може стати збільшення середнього строку перебування туриста в громаді, якщо до своєї програми подій він/вона додаватимуть відвідування пам’яток архітектури, природних об’єктів тощо. Такі активності загалом впливають на інфраструктуру та економіку. Наприклад, якийсь бізнесмен побачить, що під час фестивалю людям немає, де зупинитися, і побудує на території громади готельний комплекс із новими робочими місцями.
Ну, й у перспективі не можна забувати, що якщо гастрономічних пунктів призначення в Україні буде декілька — туристичні агенції можуть пропонувати повноцінні гастротури різними містинами України, розвиваючи таким чином національну туристичну привабливість.
Розглянемо ж приклади організації подібних фестивалів по світу.
Національний фестиваль сиру в Іспанії проходить у місті Трухільйо в Естремадурі. Місто розташоване у центрально-західному регіоні Іспанії уздовж португальського кордону — одному з найменш відвідуваних районів країни. Населення Трухільйо — приблизно 10 тисяч осіб.
Національний фестиваль сиру проводиться щороку наприкінці квітня та на початку травня. На фестивалі ви знайдете як міжнародні, так і місцеві сирні палатки. Одні з найкращих місцевих сирів із регіону Естремадура включають «Торта дель Касар», «Іборес» та «Ла Серена». Інші смачні іспанські сири, які варто спробувати, — це знаменитий сир «Манчего», баскський сир «Ідіасабаль», синій сир «Кабралес» з Астурії та сир «Тетилья» з Галісії.
Фестиваль пропонує не тільки сирні палатки, де можна придбати і скуштувати сир, а й майстер-класи та навчальні заходи, де можна навчитися старомодним методам сироваріння. Можливо, повернувшись додому після фестивалю, ви зможете повторити ці техніки.
Фестиваль сирів — не єдине місце для дегустації сирів під час сирного тижня в Трухільйо. У багатьох місцевих ресторанах також будуть подавати унікальні сирні страви.
Фестиваль не лише про сир. Міська рада зазвичай організовує цілу програму культурних заходів, пов’язаних з Естремадурою, від живої музики до традиційних танців.
Містечко Вайтінг у штаті Індіані на момент його заселення на початку ХХ століття здебільшого заселялося колишніми мешканцями Східної Європи — словаками, поляками, угорцями та хорватами. Одного дня ініціативні мешканці міста зібралися поговорити про те, як відзначити такий незвичний для Америки культурний спадок громади. На думку їм тоді спало створити свято навколо улюбленої страви від їхніх бабусь. По суті, цією стравою стала аналогія українських вареників — pierogi.
Фестиваль організовується та підтримується місцевою торговою палатою. У Сполучених Штатах — це зазвичай неприбуткові недержавні організації, які опікуються життям у громаді та розвитком громад. Така діяльність диктує в тому числі фінансову організацію фестивалів — фестиваль здійснюється за кошти спонсорів. Додатково фестиваль має на меті залучати у форматі ярмарку різних постачальників, які на ньому продають свої продукти. На ресурсах фестивалю немає про це інформації, але цілком можна припустити, що постачальники оплачують певний внесок за участь фестивалю, і ці гроші так само надходять до фестивального фонду. І постачальники точно мають, за що заплатити, адже на фестиваль може зібратися приблизно 300 тис. осіб.
Фестиваль має дуже багато «фішок». Значну увагу організатори приділяють персонажам. Під час фестивалю містом прогулюються та розважають глядачів містер Пєрогі у супроводі дівчаток — пєрогєтс, колоритні бабусі на ім’я Буша. Усі ці персонажі мають свої історії, тож із задоволенням розповідають їх туристам.
У муніципалітеті Фундан, розташованому у регіоні Бейра в Португалії, проживає приблизно 32 тис. мешканців. Населення міста — переважно люди старшого віку, адже зазвичай молоді люди полишають місто в пошуках кращого життя. Здебільшого населення працює у первинному секторі економіки та має нижчі споживацькі здібності, ніж загалом у Португалії на національному рівні. Зважаючи на цей факт, для підтримки регіону і місцева влада, й інші локальні стейкхолдери вирішили залучати інвестиції до вишневої індустрії. Цьому сприяли в тому числі кліматичні умови — родючі землі та постійна сонячна погода, що робить вишню з цієї містинки унікальною.
Ініціатива зі створення фестивалю вишні теж походила від місцевої влади. Під час фестивалю виробники вишні та вишневої продукції отримують туристів, які із задоволенням куштують місцевий джем, лікер та шоколад у місцевих кафе та ресторанах. На фестивалі також презентується інша місцева продукція — вино, сири, місцеві ремісницькі товари. Окрім активностей навколо вишні, протягом фестивалю можна зайнятися гірським велоспортом, відвідати концерти, виставки та й узагалі поринути в історію та культуру.
Фестиваль має позитивний вплив на регіональну економіку. Готелі та ресторани працюють із подвійною завантаженістю. Також фестиваль — це окремий приклад просування місцевого продукту загалом. Вишня, якій присвячений цілий фестиваль, — дуже цінний ресурс для виробників продуктів, похідних із вишні. Ба більше, фестиваль вплинув на самосприйняття громади та брендування регіону.
Одна з країн, відома на весь світ своїм ставленням до їжі та кухні, — це Італія. Італійці поступово зробили свої продукти та страви культовими для всього світу, тож гастрономічний туризм формує значну долю бюджетів місцевих громад.
Взяти, наприклад, регіон П’ємонт, що на півночі Італії. На сайті, який описує його туристичну привабливість, окрема сторінка присвячена фестивалям їжі, що проходять у регіоні весь рік. Серед головних вони називають 26 (а скільки проводите ви?) фестивалів їжі. Деякі з них відбуваються у великих містах (таких, як Турин та Алессандрія). Але здебільшого це фестивалі у невеликих містечках, які дозволяють глибше відчути місцевий колорит.
Муніципалітет Монкальво із населенням трохи більше 3 тис. осіб щороку за два четверги до Різдва проводить Ярмарок жирного вола. До участі у ярмарку беруться лише конкретні породи волів із П’ємонта, а призи присуджуються журі, до складу якого входять ветеринари, м’ясники та ін.
Увага! Ярмарок жирного вола має охороняти та просувати п’ємонтеську породу великої рогатої худоби та надавати гарантії захисту споживачів.
У жовтні та листопаді неподалік від Монкальво, у муніципалітеті Альба, проводиться відоме на весь світ Свято Білого Трюфеля. Щосуботи та щонеділі трюфелі та інші делікатеси можна придбати на фестивальному ринку, також у рамках свята організовується шоу, на якому кухарі з усього світу готують найвишуканіші страви. Окремий павільйон фестивалю присвячений дітям та сімейному відпочинку.
Більше п’ятдесяти років приблизно 3000 мешканців муніципалітету Кортемілья кожного літа відзначають свято найвідомішого продукту своєї батьківщини — фундука. Програма цього фестивалю, як ви вже зрозуміли, не тільки «їстівна» — крім змагань кондитерів та шефів з виготовлення вишуканих страв із фундука, який дарує неймовірний аромат всьому святу, діти беруть участь у зборі книг для місцевої бібліотеки, розповідають історії та читають казки, а дорослі мають можливість відвідати концерти італійської фольк-музики.
Досить багато прикладів фестивалів їжі у невеликих громадах можна знайти в Румунії. Тут і фестиваль сиру та бренді в Разинарі, і фестиваль яблук у містечках Фінтінелі та Сіб’єл, і тиждень картоплі в Аврігу. Та найбільше зацікавив нас багаторівневий підхід до популяризації місцевої капусти.
Свій «капустяний тур» у Румунії можна розпочати з фестивалю капусти у Мосні. Фестиваль капусти відбувається на другі вихідні жовтня. Під час фестивалю також організовується ярмарок, де відвідувачі зможуть придбати місцеві традиційні продукти. Також під час свята можна відвідати місцевий екомузей та органічні ферми. У рамках фестивалю проводяться змагання з кулінарії, де кулінари готують виключно з капусти, вирощеної в Мошні.
І це не єдиний варіант румунської версії популяризації капусти. У Румунії широковідомим є аналог наших голубців — сармали. У 2019 році поціновувачі цієї страви у 24-те зібралися на фестиваль у місті Прайд, присвячений цій страві.
У рамках фестивалю так само відбуваються змагання, де кулінари з усієї Румунії та навіть із-за кордону готують різні варіанти сармал — з куркою, качкою або олениною. Коли я працювала над цією статтею, я навіть й уявити не могла, що звичайні голубці можуть мати стільки варіацій — страва обмежується тільки фантазією кухаря. У 2019 році так фантазували цілих 25 команд.
Поки ми писали цю статтю — дуже надихнулися ідеєю подібних фестивалів, що готові силами нашої редакції ДОПОМОГТИ в організації таких заходів. Якщо вам є цікавою подібна співпраця, зателефонуйте до нашої редакції або надішліть листа.