24.01.2022
Значну частину життєво важливої інформації людина отримує через засоби масової інформації (ЗМІ), які, у свою чергу, визначають політичні, культурні та споживчі процеси, а також форми пізнання людьми навколишньої дійсності. Водночас сучасних користувачів цифрових медіа та соціальних мереж вирізняє високий рівень залученості до медіакомунікаційного процесу — створення медіатексту, його оцінки і поширення. Звичайна людина приділяє традиційним ЗМІ більше 4 годин на добу, а цифровим — до 10 годин, але при цьому не уявляє їх складної політичної, технологічної, культурної та економічної природи.
Наприклад, у Швеції вважається за необхідне дати кожному мешканцю можливість упевнено орієнтуватися в різноманітних потоках щоденної інформації. Подібно до правил дорожнього руху або рекомендацій стоматологів чистити зуби медіаграмотність входить у повсякденне життя шведів і стає її звичайним атрибутом. У ній немає нічого незвичного, так само як у світлофорі чи зубній щітці. У цій країні впевнені, що бути медіаграмотним варто кожному, і безпосередньо пов’язують її поширення з демократичним розвитком суспільства (до речі, у 2021 році у Швеції відзначалося сторіччя демократії).
Потрібно зазначити, що сьогодні актуальною є медіаосвіта, яка має 3 важливі цілі:
— створення інформаційної безпеки;
— виховання інформаційної та медіакультури;
— розвиток технологічних і аналітичних навичок під час медіаспоживання.
Головне завдання медіаосвіти — формування медіаграмотності, тобто розуміння природи та основних принципів діяльності ЗМІ, освоєння інформаційних технологій, удосконалення навичок аналізу й оцінки змісту інформації та вміння використовувати цю інформацію усвідомлено. Впливати на аудиторію можуть деструктивні сили — різні «лідери думок» та «агенти впливів» — за допомогою соціальних мереж. Якщо ввести слово «медіаграмотність» у пошуковій стрічці браузера, то результатом пошуку буде більше 161000 ресурсів. А той же пошук цього слова російською мовою дає ще більший результат — 362000. Це яскраво свідчить про актуальність теми і питань медіаграмотності в сучасному суспільстві.
Становлення «людини медійної» в певному сенсі — результат не тільки технологічного розвитку ЗМІ, а й адаптації аудиторії до життя в інформаційному суспільстві, до нового розуміння віртуального середовища, до формування особливих навичок осмислення інформації.
Експерти називають кілька ключових груп навичок, які визначають рівень медіаграмотності. У найзагальнішому вигляді ці навички можна поділити на технологічні та інформаційно-аналітичні. Технологічними є навички пошуку інформації; захисту персональних даних; використання цифрових сервісів з метою роботи та дозвілля, а також навички використання цифрових пристроїв та платформ. Інформаційно-аналітичні навички передбачають те, що користувач може систематизувати й інтерпретувати великі обсяги інформації, які отримуються завдяки використанню цифрових медіатехнологій.
У січні 2021 року на замовлення громадської організації «Детектор медіа» дослідницьким агентством «Info Sapiens» в Україні було проведене загальнонаціональне опитування, щоб визначити індекс медіаграмотності населення — рівень уміння свідомо сприймати та критично тлумачити інформацію, а також користуватися новими матеріалами. За прийнятою 10-бальною шкалою в 15 % українців рівень медіаграмотності виявився низьким, у третини (33 %) — нижчим від середнього, у 44 % аудиторії — вищим за середній рівень і лише у 8 % — високим.
При цьому було визначено, що національні розважальні телеканали є лідерами серед джерел інформації про суспільно-політичне життя: до них звертається 57 % респондентів. Кожен другий українець (50 %) користується соціальними мережами. Національні телеканали дивиться лише чверть респондентів (28 %), а інформаційні інтернет-ресурси ще менше — 24 %. До месенджерів звертається 19 % українців; громадські національні чи регіональні канали використовують тільки 12 %.
За результатами цього дослідження з’ясовано, що проблема дезінформації є актуальною для 57 % української аудиторії, 28 % вважають її неактуальною, 6 % уперше чують про це, а 9 % не змогли визначитися. Приблизно такі ж результати опитування і щодо маніпуляцій у ЗМІ. При цьому 42 % респондентів ніколи не перевіряють інформацію на достовірність; 31 % — не так перевіряють, як шукають повну детальну інформацію; перевіряє медіаконтент лише чверть аудиторії (24 %).
Крім того, встановлено, що рівень медіаграмотності залежить від статі, віку та рівня освіти. Частка чоловіків із високим рівнем медіаграмотності вдвічі більша, ніж жінок. Цілком передбачуваним є високий рівень медіаграмотності в молоді 18 — 25 років (за рахунок цифрової компетентності) та низький серед старшої вікової групи 56 — 65 років.
Серед опитаних, які мають середню освіту, медіаграмотність «низька» і «нижча за середню» в 63 %, натомість серед тих, хто здобув повну/неповну вищу освіту — лише 30 %.
Найбільші відмінності на рівні медіаграмотності між особами з різним матеріальним статусом. Серед категорії, «яким грошей вистачає лише на їжу», 72 % мають «низьке» та «нижче за середнє» значення показника рівня медіаграмотності, тоді як серед опитаних, «яким вистачає на все» та «які заощаджують кошти», ця частка становить 33 %.
Для вивчення думки публічних службовців щодо медіаграмотності та їхнього рівня довіри до заяв у листопаді-грудні 2021 року було проведено онлайнове експрес-опитування, в якому взяли участь 880 осіб, які представляли органи державної влади (48,5 %), місцеве самоврядування (39 %), комунальні та державні підприємства (9,9 %), інше (2,6 %).
Результати цього опитування показали, що більше 97 % респондентів найчастіше використовують інтернет-ресурси як джерело інформації, тобто українські чиновники майже не читають паперових книжок, журналів і газет.
Серед джерел новин інтернет-ЗМІ довіряють більше половини (52 %) опитаних; національним ТБ-каналам — 29,4 %; соціальним мережам — 9 %; паперовим ЗМІ — 5,6 %; регіональним ТБ-каналам — 4 %. На рис. 1 представлено розподіл відповідей щодо найважливішого в новинах для публічних службовців. Достовірність, повнота інформації і об’єктивність — це те, на що передусім звертають увагу респонденти, коли отримують новини з різних ЗМІ та соціальних мереж.
Рис. 1. Що для Вас є найважливішим у новинах?
Під час опитування було з’ясовано, що в органах влади (закладах, установах) основними інформаційними ресурсами є: офіційний сайт (89 %); сторінка у Фейсбуку (55 %); друковане видання (13,8 %); Телеграм-канал (11,3 %) (можна було надавати декілька відповідей). Важливо зазначити, що в іншому дослідженні було виявлено, що публічні службовці мають акаунти в соціальних мережах: Facebook (56,7 %), Instagram (37,9 %), Google+ (15,8 %), TikTok (12,1 %), Twitter (7,4 %) та користуються месенджерами: Viber (92,2 %), Telegram (72,7 %), Facebook Messenger (60,2 %), WhatsApp (56,3 %), Skype (21,9 %). Сумарна кількість відповідей більше 100 %, тому що під час опитування можна було обирати декілька відповідей.
На думку 78,8 % респондентів, у їхнього безпосереднього керівництва є розуміння необхідності оприлюднення відкритих даних, якими володіє орган влади (установа, підприємство).
На рис. 2 представлено сприйняття респондентами інформаційної діяльності їхнього керівництва.
Рис. 2. Як Ви оцінюєте інформаційну діяльність Вашого керівництва?
На запитання «Як часто Ви стикаєтесь з маніпуляцією з боку Вашого безпосереднього керівництва?» отримано такі відповіді: «часто» — 12,3 %; «рідко» — 36,7 %; «ніколи» — 51 %.
Розподіл відповідей на запитання «Як часто Ви стикаєтесь із фейковою інформацією у Вашій діяльності?» має такий вигляд: «часто» — 19 %; «рідко» — 57,9 %; «ніколи» — 23,1 %.
Таблиця містить дані опитування щодо довіри публічних службовців до наявних заяв і дій.
Таблиця
| Запитання / Відповідь (%) | «повністю» | «частково» | «не довірю взагалі» |
| Наскільки Ви довіряєте інформації щодо вакцинації COVID-19? | 18,8 | 63,7 | 17,5 |
| Наскільки Ви довіряєте даним соціологічних опитувань в Україні? | 3,3 | 76,7 | 20 |
| Наскільки Ви довіряєте заявам і діям Вашого безпосереднього керівника? | 52,7 | 42 | 5,4 |
| Наскільки Ви довіряєте заявам і діям керівництва Вашого органу влади (громади)? | 37,1 | 54,5 | 8,5 |
| Наскільки Ви довіряєте заявам і діям Уряду? | 9,1 | 62,7 | 28,2 |
Показовим є те що, рівень довіри «повністю» діям і заявам суттєво знижується від безпосереднього керівника до уряду. При цьому заявам і діям уряду не довіряє взагалі майже третина респондентів. Також цікавим є той факт, що даним соціологічних опитувань «повністю» довіряє тільки 3,3 % опитаних публічних службовців, що є на рівні статистичної похибки.
В умовах всесвітньої пандемії COVID-19 для сфери публічної служби у 2021 році була визначена обов’язкова потреба у вакцинації. В умовах, коли інформації щодо вакцинації COVID-19 «повністю» довіряє тільки кожен п’ятий (див. таблицю). Цікавими є також і аргументи респондентів щодо вакцинації (рис. 3).
Рис. 3. Відповіді на запитання: «Ви вакцинувалися від COVID-19, щоб:»
Проведене експрес-дослідження щодо питань медіаграмотності в публічній сфері показало, що майже всі публічні службовці як джерело інформації використовують інтернет-ЗМІ, які також використовує половина (52 %) респондентів як джерело новин. Половина опитаних стикається з маніпуляціями з боку безпосереднього керівництва, а ¾ — із фейковою інформацією у своїй повсякденній діяльності. Більше половини (57,5 %) респондентів оцінює інформаційну діяльність своїх керівників як експертів, а чверть (23,8 %) на вбачає жодної інформаційної діяльності в органах влади. Показовим є те, що рівень довіри до дій і заяв суттєво знижується від безпосереднього керівника до уряду країни.