17.09.2009
Приводом для написання цієї статті стало таке запитання читача.
На початку 2008 року було куплено телевізор VESELKA PS-42Q7 за 6000 грн. Місяць тому він перестав працювати. У результаті проведеної експертизи було встановлено, що товар мав виробничий брак та ремонту не підлягає. Після цього нами було подано заяву до магазину, в якому придбано телевізор, з вимогою здійснити обмін на такий самий товар у зв’язку з виявленими істотними недоліками придбаного телевізора. Проте в задоволенні таких вимог нам було відмовлено у зв’язку з відсутністю телевізорів VESELKA PS-42Q7 у продажу (їх випуск припинився) та запропоновано обміняти куплений телевізор на аналогічний VESELKA PS-42А450, доплативши різницю в ціні між ціною VESELKA PS-42Q7 на момент придбання (6000 грн.) та ціною VESELKA PS-42А450 на момент обміну (10000 грн.). Чи відповідає така пропозиція магазина вимогам законодавства?
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Почнемо з того, що у своїй відповіді продавець повинен був керуватися вимогами
ст. 8 Закону № 1023. Відповідно до неї у разі виявлення протягом установленого гарантійного строку істотних недоліків, що виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, у порядку та в строки, установлені законодавством, та на підставі обов’язкових для сторін правил або договору має право на власний вибір вимагати від продавця чи виробника:1) розірвати договір і повернути сплачену за товар грошову суму;
2) вимагати
заміни товару на такий самий товар чи на аналогічний, з тих, що є у продавця (виробника), товар.Порядок реалізації другого із запропонованих варіантів детальніше розкрито в
ч. 7 ст. 8 Закону № 1023. Як у ній зазначено, під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не проводиться. Якщо ж відбувається заміна товару з недоліками на такий самий товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, перерахунок вартості товару з недоліками в разі підвищення ціни проводиться, виходячи з його вартості на момент обміну, а в разі зниження ціни — виходячи з вартості на момент купівлі.При зверненні до наведеної норми виникає необхідність відповісти на два запитання. Розглянемо кожне з них.
Який товар слід вважати аналогічним?
Щоб відповісти на це запитання,
ч. 7 ст. 8 Закону № 1023 необхідно читати у взаємозв’язку з ч. 1 цієї статті. При їх спільному прочитанні стає зрозуміло, що під таким самим товаром законодавець має на увазі товар аналогічної марки (моделі, артикула, модифікації), під аналогічним — товар іншої марки (моделі, артикула, модифікації). Причому таким самим товар слід вважати при повному збігу всіх показників — моделі, артикулу, модифікації; при відмінності хоча б в одному з них товар того ж найменування (у нашому випадку — телевізор) уже є аналогічним.Таким чином, у запитанні йдеться якраз про аналогічний, а не такий самий товар.
Як має здійснюватися взаєморозрахунок, якщо товару, що повертається, уже немає в продажу?
У зв’язку з тим, що, як випливає з питання, здійснюється обмін товару на аналогічний, виникає необхідність установлення не тільки ціни, за якою товар неналежної якості (VESELKA PS-42Q7) було придбано, але й такого самого товару на момент повернення. Це необхідно для того, щоб застосувати наведену в
ч. 7 ст. 8 Закону № 1023 формулу: якщо ціна VESELKA PS-42Q7 на момент обміну збільшилася порівняно з ціною на момент придбання, то слід виходити з ціни на момент обміну. Так, якби, наприклад, було встановлено, що на момент обміну телевізор VESELKA PS-42Q7 коштує 7000 грн., то споживачу для обміну такого телевізора на телевізор VESELKA PS-42А450 вартістю 10000 грн. треба було доплатити 3000 грн. Якщо ж ціна телевізора VESELKA PS-42Q7 знизилася, то виходити треба з ціни її придбання, і тоді доплаті підлягає 4000 грн.Складнощі виникають у тому випадку, коли такого ж товару, як той, що повертається, уже немає у продажу. Перше, що може зробити споживач, — спробувати знайти такий самий товар у продажу в інших магазинах та запитати у них інформацію про ціну продажу. Такої інформації, підтвердженої письмово та, бажано, отриманої з різних джерел, буде достатньо у разі виникнення спору з продавцем для рішення суду на користь споживача.
Проте якщо, наприклад, товар уже тривалий час не надходить у продаж, його знято з виробництва, то і цей варіант для споживача неприйнятний.
Таку ситуацію ані в
ЦКУ, ані в Законі № 1023 не врегульовано. Виникає прогалина, яку при виникненні спору між споживачем і продавцем доведеться долати суду. Спробуємо передбачити, як у такій ситуації міркуватиме суд.Перше, що слід зазначити: правило, згідно з яким при обміні товару неналежної якості на аналогічний якісний необхідно порівняти ціну на момент продажу товару та на момент його обміну й вибрати більшу з них, існує паралельно з правилом, відповідно до якого споживач може повернути товар та вимагати назад сплачені за нього гроші. Мета такого врегулювання зрозуміла: захистити споживача від утиску його прав, коли він у результаті повернення неякісного товару позбавляється можливості придбати такий самий товар належної якості.
У ситуації, коли такого самого товару, що повертається, уже немає у продажу (знято з виробництва), з одного боку, можна говорити про те, що його цінність стала значно нижча, ніж на момент придбання, тим більше, коли йдеться про техніку, що з часом застаріває та з появою нових моделей втрачає свою цінність. Так продавець може обґрунтовувати необхідність виходити при обміні товару, якого вже немає в продажу, саме з ціни продажу, а не обміну.
Проте з іншого боку, оскільки такого ж товару вже немає у продажу, споживач втрачає можливість обміняти свій неякісний товар на такий самий якісний без будь-якої доплати. Число можливих варіантів його дій таким чином звужується. Причому він опиняється у ситуації, коли і в разі повернення йому сплаченої за товар суми, і в разі обміну на аналогічний, він, щоб отримати в розпорядження необхідний йому товар замість неякісного, опиняється перед необхідністю доплати.
Ситуація, звичайно ж, неоднозначна. Питання фактично зводиться до того, на кого слід покласти негативні наслідки відсутності у продажу такого самого товару, як той, що повертається: на споживача, визнавши його обов’язок компенсувати магазину різницю у вартості між товаром, що повертається, на момент продажу та аналогічним товаром, що пропонується як заміна, або на продавця, зобов’язавши його здійснити заміну на найближчий за своїми показниками товар без доплати. На наш погляд, у цій ситуації
має бути надано пріоритет правам споживача.По-перше
, він виступає стороною, яка постраждала від несумлінного виконання своїх зобов’язань продавцем, і тому для нього не повинні наставати настільки негативні наслідки.По-друге
, наявність або відсутність товару в продажу певною мірою (нехай і не повністю) перебуває у сфері впливу продавця (виробника), але жодним чином не споживача, тому інший варіант вирішення питання створював би простір для зловживань з боку продавця (виробника). Крім того, на продавця покладено обов’язок знайти такий самий товар для заміни на нього неякісного товару, від виконання якого він не звільняється у зв’язку з відсутністю товару в продажу.По-третє
, світовий досвід вирішення подібних проблем свідчить, що при виникненні конфлікту між інтересами споживача та продавця за інших однакових умов пріоритет надається інтересам споживача як менш захищеній стороні, на відміну від якої, продавець (виробник) брав на себе ризик здійснення підприємницької діяльності, що зокрема охоплює й випадки відсутності необхідного товару на ринку.Якщо прийняти такі аргументи, то випливає, що в цій ситуації
магазин має запропонувати покупцю товар, найближчий за своїми характеристиками до товару, що повертається ним, без доплати.