09.02.2012
Лист Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 27.01.2012 р. № 04-39/10-83
У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики розглянуто лист Державної податкової служби України (№ 46/2/17-1210 від 26.01.2012 р.), у якому порушуються питання щодо обрання спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності юридичними особами та фізичними особами — підприємцями, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів. За наслідками розгляду повідомляємо наступне.
Податковим кодексом України (із змінами, внесеними Законом України від 04.11.2011 № 4014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який набрав чинності з 1 січня 2012 року) встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності певними категоріями юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців та які повинні відповідати вимогам, визначеним цим Кодексом.
Однією із вимог можливості застосування цими особами спрощеної системи оподаткування є вид господарської діяльності, який обрано такими особами (пункт 291.4 стаття 291 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність — це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Системний аналіз норм Податкового Кодексу свідчить про те, що у деяких випадках вид господарської діяльності визначається прямим посиланням на Національний Класифікатор видів економічної діяльності ДК 009:2005 (КВЕД ДК 009:2005) (статті 48, 154,209, 291, 298, підрозділ 4 розділу XX Податкового кодексу України). При цьому, відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України вид господарської діяльності згідно з КВЕД безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця.
Податковим кодексом України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (підпункт 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 цього Кодексу).
Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» (№ 637/97-ВР від 18.11.1997 р.).
Статтею 1 цього Закону визначено, що:
— дорогоцінні метали — золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (пункт 1);
— дорогоцінне каміння — природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (пункт 2);
— дорогоцінне каміння органогенного утворення — перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (пункт 3);
— видобуток дорогоцінних металів — вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5);
— видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння — вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6);
— виробництво дорогоцінних металів — вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7);
— афінаж дорогоцінних металів — металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (пункт 19).
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 «Добування руд інших кольорових металів», а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння — до підкласу 14.50.0 «Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань».
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття із срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:
— виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);
— виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22). Жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Таким чином, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи — підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.
Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:
— підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.» Цей підклас включає:
— оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами, нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
— підклас 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами;
— підклас 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», що включає оптову торгівлю коштовним камінням;
— підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту». Цей підклас включає:
роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо;
— підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами».
При цьому Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України є здійснення виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності фізична особа — підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.
Враховуючи норми пунктів 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків у разі неоднозначного (множинного) трактування його прав і обов'язків, а також пункту 56.21 статті 56 цього Кодексу, за яким у таких випадках рішення приймається на користь платника податків, вважаємо, що юридичні особи та фізичні особи — підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають праве обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платниками єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Крім того, повідомляємо, що Інструкція про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів; дорогоцінних металів (наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р № 244) стосується лише питань здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів дорогоцінних металів, матеріалів, що містять дорогоцінні метали, відповідності їх державним стандартам, а також відповідністю вставок із дорогоцінного каміння (природного та штучного), дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (природного та штучного) найменуванню, ваговим та технічним характеристикам, зазначеним на етикетці (бирці) виробу. У зв'язку із цим, Інструкція не може застосовуватися для визначення вимог щодо обрання спрощеної системи оподаткування.
З огляду на викладене, не вбачається підстав для відкликання (скасування) раніше виданого листа № 04-39/12-58 від 19.01.2012 р. щодо зазначених питань.
Також слід зазначити, що з 1 січня 2012 року запроваджено новий Національний Класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація економічних видів діяльності». Згідно з роз'ясненнями Державної податкової служби України з метою поступового переходу до КВЕД ДК 009:2010 протягом 2012 року буде діяти КВЕД ДК 009:2005.
Зважаючи на викладене, а також на численні звернення платників податків з вищезазначеного питання, що надійшли до Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики, враховуючи норми статей 14, 17 і 24 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» (із змінами), Комітет вважає за необхідне Державній податковій службі України надати узагальнюючу податкову консультацію у порядку, встановленому статтею 52 Податкового кодексу України з урахуванням позиції Комітету.
Голова Комітету В. Хомутиннік
коментар редакції
Ювелірні вироби та єдиний податок
У статті «Хто не може бути платником єдиного податку» (див. газету «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4) ми звертали увагу на складну ситуацію, що виникла щодо суб'єктів підприємництва, які здійснюють операції з ювелірними виробами. Головним чином проблема стосується роздрібних торговців такими виробами: перебуваючи протягом тривалого часу на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2012 р. вони фактично опинилися за її межами.
Вище наведено три листи державних органів, що по-різному розглядають цю проблему.
Думку податківців передбачити нескладно. З посиланням на доволі туманне визначення терміна «дорогоцінні метали», наведене в Законі України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.97 р. № 637/97-ВР (далі — Закон про дорогоцінні метали), вони вважають, що суб'єкти, які мають намір здійснювати виробництво та торгівлю ювелірними виробами не можуть застосовувати спрощену систему. Цю позицію було висловлено у двох листах ДПСУ — від 05.12.2011 р. № 1237/8/23-50-0318 та більш свіжому від 19.01.2012 р. № 1255/6/17-216.
Утім, наскільки нам відомо, податківці на місцях приймали заяви про застосування спрощеної системи від торговців ювелірними виробами, незважаючи на те що в заяві було зазначено вид діяльності «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами» (підклас 52.48.2 КВЕД). Можливо, ці дії були пов'язані зовсім не з тим, що працівники податкових органів на місцях не знали позицію свого вищого керівництва, а з тим, що в цьому підкласі вказано торгівлю годинниками. А заборонити її здійснювати на спрощеній системі ніхто не може.
Таким платникам податків стануть у пригоді листи Комітету Верховної Ради від 19.01.2012 р. № 04-39/12-58 і від 27.01.2012 р. № 04-39/10-83 (до речі, тлумаченню ПКУ цим органом, мабуть, слід віддати пріоритет, адже він по суті і є розробником цього законодавчого документа, тому чітко знає зміст, закладений до тієї чи іншої норми). Комітет не обмежується посиланням лише на Закон про дорогоцінні метали. У законодавстві існують інші нормативні документи, що допомагають розв'язати цю проблему, наприклад КВЕД та УКТЗЕД. У самому тексті ПКУ часто зустрічається посилання на КВЕД 009:2005. На жаль, щодо операцій з дорогоцінними металами такого посилання немає. Та все ж Комітет Верховної Ради, спираючись на цей класифікатор, що відмежовує виробництво і торгівлю дорогоцінними металами (дорогоцінним камінням) від виробництва і торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінних металів (з дорогоцінним камінням), вважає, що єдиноподатники мають можливість здійснювати діяльність і з виробництва, і з торгівлі ювелірними виробами (оптову та роздрібну). Цей аргумент використали і ми в названій на початку коментаря статті. Додамо: у спорі з податківцями доречно було б послатися ще й на УКТЗЕД, що розмежовує дорогоцінні метали (до яких віднесено золото, срібло тощо в необробленому або напівобробленому вигляді, у вигляді порошку, дроту, стержнів, профілів, пластин тощо) від ювелірних виробів із них.
Крім того, наявність полярних думок з цього питання є підставою для конфлікту інтересів та прийняття рішення на користь платника податків.
Наполегливості податківців можна позаздрити. Мабуть, після появи першого лояльного для платників податків листа Комітету Верховної Ради від 19.01.2012 р. № 04-39/12-58 ДПСУ направила запит до Комітету з проханням відкликати цей лист. Проте Комітет у другому листі (від 27.01.2012 р. № 04-39/10-83) підтвердив свою колишню позицію та вказав, що не бачить підстав для відкликання.
Що стосується думки Мінфіну, який останнім часом часто бере ініціативу до своїх рук, то вона, на жаль, не відрізняється конкретикою. Незважаючи на це характер листа, на наш погляд, дозволяє зробити висновок: Мінфін дотримується такої самої позиції, що і Комітет Верховної Ради. Залишається сподіватися, що невдовзі ми побачимо черговий лист ДПСУ з цього питання, але вже з лояльними для платників податків висновками.
Отже, ті торговці ювеліркою, у яких прийняли заяву про застосування спрощеної системи з відповідним кодом КВЕД та видали Свідоцтво платника єдиного податку, можуть працювати на спрощенці, спираючись на логіку, висловлену в листах Комітету Верховної Ради та Мінфіну.
Іншим, судячи з усього, доведеться почекати до II кварталу 2012 року Теоретично існує можливість оскарження рішення податкового органу про відмову у видачі Свідоцтва (п. 299.8 ПКУ). Таке оскарження здійснюється в загальному порядку: скарга подається до вищого за рівнем органу протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання оскаржуваного рішення податкового органу (п. 56.3 ПКУ). Саме ж рішення про відмову у видачі Свідоцтва податківці повинні видати протягом 10 календарних днів із дня подання заяви. Утім, зважаючи на стислі строки та пізню появу листів Комітету Верховної Ради та Мінфіну, скористатися цією можливістю вдасться далеко не всім.
Дмитро Костюк