25.06.2012
Лист Державної податкової служби України від 07.03.2012 р. № 8971/К/18-4013
Державна податкова служба України за дорученням Секретаріату Кабінету Міністрів України від 10.02.2012 р. № 1674/0/2-12 розглянула Ваше звернення <...> та повідомляє таке.
З метою врегулювання проблемних питань, що виникають при застосуванні положень Податкового кодексу України (далі — Кодекс), Державною податковою службою України підготовлені податкові роз’яснення та розроблені законопроекти про внесення змін до Кодексу, які були прийняті протягом 2011 року.
Одночасно повідомляємо, що всі внесені зміни відображені на офіційному веб-сайті ДПС України, де також розміщені відповіді на запитання щодо прийняття податкової декларації та мови, якою заповнюється звітність. Відповідну інформацію розміщено в Єдиній базі податкових знань (додається).
Додаток: Витяг із Єдиної бази податкових знань <...>.
Голова О. Кліменко
Додаток
Витяг із Єдиної бази податкових знань
Чи має право орган ДПС відмовити у прийнятті податкової декларації (розрахунку), якщо вона заповнена частково за допомогою технічних засобів (обов’язкові реквізити), а частково ручкою (у тому числі рядок «дата подання податкової декларації»)?
Коротка відповідь. Ні, не має.
Повна відповідь. Відповідно до п. 49.8 ст. 49 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), прийняття податкової декларації є обов’язком органу ДПС. При прийнятті податкової декларації уповноважена посадова особа органу ДПС, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пп. 48.3 і 48.4 ст. 48 ПКУ. Інші показники, вказані в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити:
тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
звітний (податковий) період, який уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію і номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку в паспорті);
місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
дату подання звіту (або дату заповнення — залежно від форми);
ініціали, прізвища і реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;
підписи платника податку — фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених ПКУ, завірені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ст. 48 ПКУ).
В окремих випадках , коли це відповідає сутності податку або збору і є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов’язкові реквізити:
відмітку про звітність за спеціальним режимом;
код виду економічної діяльності (КВЕД);
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний період (п. 48.4 ст. 48 ПКУ).
Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною (абз. 3 п. 46.1 ст. 46 ПКУ).
Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею попередніх умов щодо такого прийняття (уключаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення чи скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконне збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПКУ).
Отже, орган ДПС не може відмовити у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених статтею 49 ПКУ.
Якою мовою заповнюється звітність (у тому числі в електронному вигляді)?
Коротка відповідь. Українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади. Тому звітність до податкових органів (у тому числі в електронному вигляді на адресу центру обробки електронних звітів) подається українською мовою.
Повна відповідь. Згідно зі ст. 11 Закону УРСР від 28 жовтня 1989 року № 8312-XI «Про мови в Українській РСР», зі змінами та доповненнями, в Українській РСР мовою роботи, діловодства та документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ та організацій є українська мова.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14.12.99 р. № 10-рп/99 положення частини першої статті 10 Конституції України, згідно з яким «державною мовою в Україні є українська мова», слід розуміти так, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах громадського життя, які визначаються законом (частина п’ята статті 10 Конституції України).
Отже, українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади. Тому звітність до податкових органів (у тому числі в електронному вигляді на адресу центру обробки електронних звітів) подається українською мовою.
коментар редакції
Спосіб заповнення та мова податкової звітності
У листі, що коментується, ДПСУ дає відповіді відразу на два запитання.
1. Податкову звітність може бути заповнено частково друкованим способом, а частково — від руки.
Відповіддю на перше запитання податківці дають зрозуміти, що платникам податків не слід проводити паралелі між порядками заповнення податкової декларації та податкової накладної.
Ви, звісно, знаєте, що згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, податкова накладна може заповнюватися тільки одним із двох способів:
— або ручним — коли спочатку роздруковується бланк порожньої форми, який потім заповнюється вручну розбірливим почерком ручкою з чорнилом (пастою) синього або чорного кольору без підчисток і виправлень тексту та цифрових даних;
— або друкованим — коли спочатку податкова накладна заповнюється в електронному вигляді, а потім роздруковується з уже заповненими показниками. Друкована податкова накладна може бути як із клітинками, так і без них. При цьому реквізити заголовної частини податкової накладної вирівнюються по правій межі поля.
Заповнювати одну і ту саму податкову накладну одночасно двома способами (коли вона роздруковується з частково надрукованими показниками, а решта даних, яких не вистачає, вписуються від руки) не можна. За податковою накладною, заповненою комбінованим способом, у покупця не буде податкового кредиту. На це звернули увагу працівники податкового відомства в консультаціях, розміщених у розділі 130.21 ЄБПЗ.
А от щодо податкової декларації ДПСУ була більш лояльною. На її думку, якщо декларацію заповнено частково за допомогою технічних засобів (наприклад, надруковані обов’язкові реквізити), а частково ручкою (інші дані, у тому числі дата подання декларації, вписані вручну), то таку звітність має бути прийнято податковим органом, причин для відмови в її прийнятті тут немає.
2. Податкова звітність заповнюється українською мовою.
Головний податковий орган констатує: податкова декларація (у тому числі в електронному вигляді) має заповнюватися виключно українською мовою.
Цей висновок ґрунтується на тому, що:
— по-перше, відповідно до ст. 11 Закону УРСР «Про мови в Українській РСР» від 28.10.89 р. № 8312-XI (далі — Закон про мови) в Україні мовою роботи, діловодства та документації, а також взаємовідносин державних, громадських органів, підприємств, установ та організацій є українська мова;
— по-друге, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14.12.99 р. № 10-рп/99 українська мова як державна (офіційна) мова є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах громадського життя, що визначаються законом (частина п’ята ст. 10 Конституції України).
Водночас ст. 2 Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15.05.2003 р. № 802-IV у місцях проживання більшості населення інших національностей допускає використання паралельно з українською і інших національних мов. Це такі мови, як російська, білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримсько-татарська, молдавська, німецька, польська, румунська, словацька й угорська, оскільки їх визнано мовами національних меншин України.
Та й Конституційний Суд України у згаданому вище рішенні від 14.12.99 р. № 10-рп/99 зазначає, що поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах та порядку, що визначаються законами України.
Так, у ст. 4 Закону про мови російську мову та мови інших національностей прямо названо мовами міжнаціонального спілкування в Україні та їм на конституційному рівні гарантуються вільний розвиток та використання.
Проте умови, за яких у певній місцевості визнається за можливе використання паралельно з українською інших мов, на законодавчому рівні не деталізовано. У деяких регіонах місцеві ради взяли на себе функцію визначення того, яка з мов може використовуватися нарівні з українською в різних сферах діяльності. Суди, з одного боку, готові визнавати правомірність такого використання, орієнтуючись на загальновідомість того факту, що в певній місцевості більшість населення становлять представники конкретної національності (або декількох національностей), або ж зважаючи на дані статистичних досліджень (див., наприклад, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 р. у справі № 2-а-6833/09/1416). А з іншого боку, ті ж служителі Феміди стверджують, що згідно з Конституцією України питання мовної політики повинні вирішуватися на рівні закону, а тому місцеві ради не мають права приймати відповідні рішення (див., наприклад, ухвали ВАСУ від 13.01.2009 р. № К-10405/07 та від 03.07.2008 р. № К-26796/06). Докладніше про це читайте у статті «Мовне питання в господарській діяльності» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 79, с. 29.
Ураховуючи таку «мовну» неоднозначність, при заповненні податкової декларації рекомендуємо все ж дотримуватись приписів податківців та використовувати українську мову. Тоді вже з цього приводу в них точно не буде підстав для причіпок.
Наталя Білова