18.11.2013
Мінсоцполітики нагадало (лист від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13), що законодавством передбачено два види відпусток без збереження заробітної плати:
1) відпустки, що надаються працівникам в силу суб’єктивного права, що належить їм за законом. Такі відпустки надаються в обов’язковому порядку. Перелік підстав для їх надання встановлений ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). Зокрема, це відпустка чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці (тривалістю до 14 календарних днів), особам, які одружуються (тривалістю до 10 календарних днів);
2) відпустки, що надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника). Так, відповідно до ст. 26 Закону № 504 такі відпустки можуть надаватися за сімейними обставинами та з інших причин.
При цьому чиновники зазначили про гарантії, які зберігаються за працівниками під час надання таких відпусток. Зокрема, на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування у таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Крім того, у листі підкреслюється, що такі відпустки надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця. Якщо ж роботодавець відправляє працівників у такі відпустки примусово, то це є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності.
Функції державного контролю за дотриманням законодавства про працю, в тому числі про відпустки, здійснює Державна інспекція України з питань праці та її територіальні органи.