В обліку підприємства, що отримало безоплатні зразки від нерезидента, жодної кредиторської заборгованості не виникає.
По-перше, вартість товару фіксують у митній декларації (далі — МД) тільки з метою нарахування/сплати податків та зборів.
По-друге, МД не є первинним документом для оприбуткування ввезеного товару. Для цього застосовуються ТТН, міжнародна автомобільна накладна, залізнична накладна, коносамент, інвойс тощо з урахуванням даних, застережених у договорі з нерезидентом. А в цих документах буде зазначено, що вартість товару нульова.
Таким чином, у бухобліку при оприбуткуванні товару будуть зроблені записи:
Дт 20, 28 — Кт 718 — у розмірі справедливої вартості (п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290). Якщо йдеться про товари, то це — ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки; якщо для вас безоплатний зразок — це матеріал, то його справедлива вартість визначається на рівні купівельної вартості на аналогічні товари (додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затвердженого наказом Мінфіну України від 07.07.99 р. № 163);
Дт 20, 28 — Кт 63, 37 — у розмірі витрат, які включаються до первісної вартості запасів (у тому числі витрати на транспортування, мито та інші пов’язані з придбанням витрати, як це передбачено пп. 9, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246).
В обліку з податку на прибуток при безоплатному отриманні у підприємства виникає дохід у розмірі їх вартості, але не нижче від звичайних цін (п.п. 135.5.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI; далі — ПКУ). Не заглиблюємось у нюанси трансфертних цін, вважаємо, що звичайною ціною можна визнати справедливу вартість активу, визначену за даними бухобліку та відображену за кредитом субрахунку 718. Додаткові витрати, що супроводжують отримання таких ТМЦ (ТЗР, ввізне мито тощо), формують у податковому обліку собівартість безоплатно отриманих товарів (п. 138.6 ПКУ) і надалі за правилами, установленими пп. 138.4 і 138.5 ПКУ, можуть бути включені до складу податкових витрат.
Що стосується «імпортного» ПДВ, то, на нашу думку, він може потрапити до податкового кредиту, оскільки отримання безоплатного товару можна вважати однією з форм придбання (п.п. «а» п. 198.1 і п. 198.3 ПКУ).На жаль, податківці вважають інакше (консультація в підкатегорії 101.10 БЗ). Докладніше про цю ситуацію та наші контраргументи читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 102, с. 22; 2013, № 93, с. 6.