03.02.2014
| податок на прибуток |
Лист Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 р. № 28600/7/99-99-19-03-02-17
(витяг)
<…>
Законом України від 04.07.2013 р. № 422-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів та вдосконалення деяких податкових норм» (далі — Закон № 422) внесено зміни, зокрема, до пункту 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Відповідно до внесених змін суб’єкти індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені пунктом 15 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, авансові внески у 2013 році не сплачують, а податкові зобов’язання визначають на підставі податкової декларації за підсумками першого кварталу, першого півріччя, трьох кварталів та за 2013 рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому Кодексом.
Відповідно до пункту 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 422 зміни щодо порядку подання звітності суб’єктами індустрії програмної продукції набирають чинності з 1 вересня 2013 року.
Враховуючи вищевикладене, суб’єкти індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, припиняють сплачувати авансові внески з вересня 2013 року та подають декларації з податку на прибуток за три квартали та 2013 рік, у яких зменшують нараховану суму податку на прибуток на суму авансових внесків за січень — серпень 2013 року.
При цьому авансові внески, визначені суб’єктами індустрії програмної продукції у декларації за 2013 рік, у січні та лютому 2014 року не сплачуються.
Заступник Міністра А. Ігнатов
| коментар редакції |
Ребус від Міндоходів для IT-суб’єкта: «прибуткові» аванси в січні та лютому 2014 року не сплачувати?
Нагадаємо, що суб’єкти індустрії програмної продукції (далі — СІПП) — платники податку на прибуток незалежно від обсягу доходу за 2012 рік отримали можливість не сплачувати у 2013 році авансові внески з податку на прибуток. При цьому, щоправда, вони були зобов’язані щокварталу подавати декларацію з цього податку та на її підставі сплачувати цей податок.
Усе це завдяки коригуванням, унесеним Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів та удосконалення деяких податкових норм» від 04.07.2013 р. № 422-VII (далі — Закон № 422) до п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ).
У газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 66, с. 15 ми припускали, що такі зміни зумовлені бажанням законодавця пом’якшити для «айтішників» перехід зі ставки податку на прибуток 21 % у 2012 році на 5 % у 2013 році. Це похвально! Адже базою для розрахунку авансових внесків у таких платників був податок на прибуток, визначений у декларації за 2012 рік за ставкою 21 %. Тому СІПП змушені були нарівні з іншими сплачувати в березні 2013 року — лютому 2014 року по 1/12 від цієї величини*, хоча фактично отриманий ними у 2013 році прибуток мав оподатковуватися за ставкою 5 %. Маємо явну несправедливість.
Утім, одразу втілити в життя цю пом’якшувальну норму було нелегко.
По-перше, подати декларації за підсумками першого кварталу та півріччя підприємства-СІПП уже не могли, оскільки відповідні зміни набрали чинності тільки з 1 вересня 2013 року. А подання декларацій за ці звітні (податкові) періоди із запізненням, навіть якщо такий обов’язок і виник заднім числом, у податковому законодавстві не передбачене.
По-друге, до моменту набрання чинності Законом № 422 авансові внески за частину 2013 року (з січня по серпень) підприємства вже сплатили. Не вимагати ж їх назад ☺.
Як же суб’єктам IT-сфери реалізувати надані Законом № 422 можливості? Міндоходів у листі, що коментується, розповідає, як усе має відбуватися. «Айтішники» повинні були:
— перестати сплачувати авансові внески з податку на прибуток з вересня 2013 року;
— подати податково-прибуткові декларації за три квартали 2013 року та за 2013 рік (як бачимо, про можливість подання заднім числом першоквартальної та піврічної декларацій не йдеться).
У деклараціях за зазначені звітні (податкові) періоди IT-платники повинні зменшити нараховану суму податку на прибуток на вже сплачену суму авансових внесків за січень — серпень 2013 року. Що ж, іншого виходу немає.
А ще Міндоходів у цьому ж листі вирішило надати СІПП своєрідну контрибуцію за переплачені ними до бюджету на початку 2013 року аванси. Цим платникам (і тільки їм!) відомство дозволило не сплачувати в січні та лютому 2014 року авансові внески, визначені в декларації за 2012 рік! Такий-от подарунок!
Щоправда, міндоходівці, схоже, трохи наплутали, зазначивши «… у декларації за 2013 рік…». Напевно вони мали на увазі 2012 рік. Це було б цілком логічно, оскільки граничний строк подання декларації з податку на прибуток за 2013 рік ще навіть не настав. До того ж показники з декларації за 2013 рік братимуться для розрахунку авансових внесків аж за березень 2014 року — лютий 2015 року. Але не судитимемо контролерів суворо. Скажемо їм спасибі за такий крок і порадіємо за IT-підприємства (якщо автори листа дійсно мали на увазі декларацію за 2012 рік).
А чи є привід для радості в інших платників, які не працюють в IT-індустрії? Схоже, немає. Навіть якщо вони як «збитковики», подавши на законних підставах (абзац дев’ятий п. 57.1 ПКУ) за I квартал 2013 року збиткову декларацію, припинили сплачувати у II — IV кварталах 2013 року «прибуткові» аванси, їм, найімовірніше, не уникнути сплати авансових сум у січні та лютому 2014 року. Принаймні все до того йде.
Узагалі-то це логічно — зазначений абзац дев’ятий п. 57.1 ПКУ звільняє першоквартального «збитковика» від сплати авансів тільки на період II — IV кварталів звітного (податкового) року. А от січень та лютий наступного звітного року, хоча і входять до дванадцятимісячного періоду для сплати авансових внесків, під звільнення формально не потрапляють.
Тим більше «авансові» зобов’язання, визначені в декларації з податку на прибуток за 2012 рік, вважаються узгодженими. Що це означає? А те, що їх несплата за січень і лютий 2014 року в установлені строки призведе до негативних наслідків — виникнення у платника податків податкового боргу, штрафу на підставі п. 126.1 ПКУ, пені та загрози застосування до його майна податкової застави.
Отже, поки офіційного «авансового» звільнення для не-«айтішників» немає (і, найімовірніше, не буде), краще не ризикуйте з несплатою авансів. Цим ви убережете свої гроші, а головне — нерви. Адже у контролерів не буде приводу до вас чіплятися.
Наталя Білова
* А за січень і лютий 2013 року — по 1/9 податку на прибуток, нарахованого в податково-прибутковій декларації за дев’ять місяців 2012 року. Детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 4, с. 44.