06.02.2014
| відшкодування збитку |
У цій статті ми з вами спробуємо розібратися, за виконання яких умов охоронника можна притягнути до матеріальної відповідальності? Чи можна з ним укласти договір про повну матеріальну відповідальність? Цікаві запитання, чи не так? Давайте з’ясовувати.
Марія Соломіна, експерт з питань оплати праці
Умови притягнення до матеріальної відповідальності
До матеріальної відповідальності може бути притягнуто будь-якого працівника підприємства, з яким укладено трудовий договір, а отже, і працівника, прийнятого на посаду охоронника. Водночас притягнути працівника до матеріальної відповідальності роботодавець має право при одночасному дотриманні низки умов. Що це за умови і як вони працюють, ви дізнаєтеся з алгоритму, наведеного на рис. 1.
Рис. 1. Умови притягнення до матеріальної відповідальності
Далі поговоримо про розмір матеріальної відповідальності охоронника.
Розмір матеріальної відповідальності
За загальним правилом матеріальна відповідальність працівника обмежується розміром його середньомісячного заробітку і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної прямої дійсної шкоди* (ч. 2 ст. 130, ч. 1 ст. 132 КЗпП). Таку матеріальну відповідальність (у межах середньомісячного заробітку) КЗпП класифікує як обмежену. При обмеженій матвідповідальності договір про матеріальну відповідальність не укладають.
* Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати (див. абзац другий п. 4 постанови № 14). А от за не одержаний підприємством прибуток працівник відповідальності не несе.
Для наочності наведемо на рис. 2 порядок визначення суми, яку працівник, що заподіяв шкоду, зобов’язаний буде відшкодувати підприємству.
Рис. 2. Визначення суми відшкодування (обмежена матеріальна відповідальність)
Підприємство визначає розмір:
— заподіяної охоронником прямої дійсної шкоди, керуючись положеннями ст. 1353 КЗпП, Законом України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР, Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116;
— середньомісячного заробітку винного — відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100. Тобто виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому було виявлено заподіяння прямої дійсної шкоди працівником, або місяцю, в якому було винесене рішення суду про відшкодування шкоди працівником (п. 4 постанови № 14).
Але якщо розглянуте правило ми охарактеризували як «загальне», то це означає, що з нього мають бути винятки, — скажете ви і цілком матимете рацію. Випадки, коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі прямої дійсної шкоди, заподіяної ними підприємству, без будь-яких обмежень (повна матеріальна відповідальність), визначені законодавством, зокрема, ст. 134 КЗпП. Розглянемо ті з них, які, на нашу думку, можуть бути застосовані до охоронників. Отже, відповідно до зазначеної норми КЗпП охоронники несуть повну матеріальну відповідальність, коли:
1) майно та інші цінності були одержані ними під звіт за разовою довіреністю або за іншим разовим документом (накладною, відомістю тощо);
2) шкоди завдано діями, які мають ознаки правопорушень, що переслідуються у кримінальному порядку. Наприклад, у кримінальному порядку переслідується невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання або охорону чужого майна, своїх обов’язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна (див. ст. 197 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III);
3) шкоди завдано охоронником у нетверезому стані;
4) шкоди завдано нестачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівнику в користування;
5) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків.
Важливо! Серед випадків, наведених у ст. 134 КЗпП, коли працівники несуть повну матеріальну відповідальність, також зазначено укладення письмового договору про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Проте ми його свідомо не включили до наведеного вище переліку щодо охоронників. Річ у тім, що договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено з працівником лише при одночасному дотриманні двох умов (ст. 1351 КЗпП, лист Мінпраці від 27.05.2008 р. № 146/06/186-88 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 61):
1) обіймана працівником посада (виконувана робота) зазначена в Переліку № 447;
2) виконання обов’язків за посадою (виконання роботи за спеціальністю) безпосередньо пов’язане зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівнику цінностей.
Оскільки посада «охоронник», так само як і робота з охорони окремих об’єктів, не зазначені в Переліку № 447, укладати договори про повну матеріальну відповідальність з охоронниками не варто. Адже вони не матимуть юридичної сили.
Порядок та загальні правила відшкодування суми матеріальної шкоди
Працівник, який заподіяв підприємству шкоду, може добровільно:
— повністю або частково відшкодувати її грошовими коштами;
— передати для відшкодування заподіяної шкоди рівноцінне майно, якщо роботодавець не заперечує проти цього;
— виправити пошкоджене за згодою роботодавця.
Важливо! Добровільне відшкодування працівником шкоди не звільняє роботодавця від необхідності проведення службового розслідування за фактом заподіяння шкоди
За результатами розслідування, але не пізніше двох тижнів із дня виявлення заподіяної шкоди, керівник підприємства видає відповідне розпорядження (наказ), з яким ознайомлює працівника. Саме це розпорядження (наказ) буде підставою для прийняття від винного працівника:
— до каси підприємства грошових коштів для відшкодування збитків;
— майна за актом приймання-передання.
Але як бути, якщо винний працівник відмовляється відшкодовувати шкоду підприємству добровільно? Тут усе залежить від розміру шкоди.
Розмір прямої дійсної шкоди не перевищує середньомісячного заробітку винного працівника. У цьому випадку керівник підприємства не пізніше двох тижнів із дня виявлення шкоди*, видає розпорядження (наказ) про стягнення з винного працівника суми заподіяної ним шкоди шляхом відрахувань із заробітної плати (ч. 1 ст. 136, п. 3 ч. 2 ст. 127 КЗпП). Бажано з цим розпорядженням (наказом) ознайомити працівника, провину якого встановлено, під підпис. Якщо працівник не згоден з відрахуваннями або їх розміром, трудовий спір за заявою працівника розглядається комісією з трудових спорів, якщо така діє на підприємстві, або за його позовною заявою судом (ч. 2 ст. 136 КЗпП).
* Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли керівнику підприємства стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником (наприклад, на підставі відповідної доповідної записки). Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, слід вважати день підписання відповідного акта (п. 20 постанови № 14).
Бухгалтерія має право проводити відрахування із заробітної плати винного працівника не раніше ніж через сім днів із дня повідомлення працівника про видання такого розпорядження (наказу). Звертаємо увагу: загальний розмір здійснюваних відрахувань при кожній виплаті заробітної плати працівнику не може перевищувати 20 %, а в деяких випадках, окремо передбачених законодавством (наприклад, при відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами), — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику.
Розмір шкоди перевищує середньомісячний заробіток працівника, який заподіяв шкоду підприємству. У такій ситуації відшкодування шкоди здійснюється шляхом подання роботодавцем позову до суду (ч. 3 ст. 136 КЗпП).
Строк для звернення до суду з позовом про стягнення з працівника шкоди, заподіяної підприємству, дорівнює одному року
Обчислюється він із дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ст. 233 КЗпП).
Майте на увазі, якщо винна в заподіянні шкоди особа встановлена, але до матеріальної відповідальності не притягнена, сума заподіяної нею шкоди може бути розцінена податківцями як дохід такої особи. Що стосується класифікації цього доходу, то, на нашу думку, для працівника це буде дохід у вигляді додаткового блага (див. п.п. «ґ» п.п. 164.2.17 ПКУ). Причому оскільки цей дохід було надано в негрошовій формі, то до бази оподаткування він має потрапити збільшеним на «натуральний» коефіцієнт.
| висновки | | |
|