ТЗВ доведеться врахувати при розрахунку мінімальної бази для податкових зобов’язань з ПДВ, але не завжди.
З 01.01.2015 р. база обкладення ПДВ при постачанні товарів/послуг має бути не нижче ціни придбання таких товарів/послуг (п. 188.1 ПКУ).
З одного боку, можна вважати, що ціна придбання і витрати на доставку — це різні показники (таке розмежування можна було побачити в п. 138.6 ПКУ в редакції, що діяла до 01.01.2015 р.).
З іншого боку, навряд чи податківці погодяться з цим. Думаємо, що розглядати ціну придбання вони будуть виходячи з балансової вартості товарів. Тобто з усього, що зайде до первісної вартості (ПВ) товару. А вона якраз і складається не тільки із суми, сплаченої постачальнику (за мінусом непрямих податків), а й ТЗВ, суми ввізного мита, сум непрямих невідшкодовуваних податків, а також інших витрат (п. 8 П(С)БО 9). Детальніше про наповнення ПВ див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 20, с. 20.
Отже, при продажу товарів для розрахунку мінімальних ПЗ орієнтуємося на первісну вартість товару (те, що потрапило на субрахунок 281).
Зверніть увагу! Пощастить, мабуть, залишитися без ТЗВ у ціні придбання тільки тим суб’єктам господарювання, які їх не включають прямо до собівартості, а обліковують на окремому субрахунку і наприкінці місяця списують за середнім відсотком (п. 9 П(С)БО 9).
Таким чином, якщо ви використовуєте прямий метод обліку ТЗВ, то їх (у складі своєї ПВ) все ж таки доведеться обліковувати при розрахунку мінімальної бази ПДВ. Якщо ж облік ТЗВ ведете за середнім відсотком (без заходу на субрахунок 281), то вони залишаться осторонь. Обчислювати ТЗВ, що припадає на певний товар із середнього показника, — безглузда справа.