Протягом тривалого часу ПКУ обмежував відображення у податковому обліку витрат на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи, понесених у зв’язку з відрядженням (добові витрати). Так, до 01.01.2015 р. до витрат можна було відносити добові в розмірі не більше 0,2 розміру мінзарплати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожен календарний день такого відрядження (у 2014 році — 243,3 грн.), а для відряджень за кордон — не більше 0,75 розміру мінзарплати (у 2014 році — 913,5 грн.).
З 01.01.2015 р. набув чинності Закон № 71, який уніс принципові зміни до порядку оподаткування прибутку. Основою податкового обліку тепер буде прибуток, що визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, отриманого у фінзвітності підприємства, на «податкові» різниці. Підприємства з доходами, що не перевищують 20 млн грн. за рік, можуть обійтися навіть без коригування.
Норми ПКУ, що діють на сьогодні, не передбачають обмежень у відображенні добових витрат у податковому обліку.
Інша справа — обкладення доходів працівника ПДФО. Цим податком, як і раніше, не обкладаються добові тільки в зазначеному вище розмірі. З тією різницею, що раніше п.п. 170.9.1 ПКУ посилався на розд. III ПКУ (у якому й було встановлено обмеження), а зараз сам установив це обмеження (0,2 мінзарплати на 1 січня для відряджень по Україні та 0,75 мінзарплати для відряджень за кордон). А оскільки база для ПДФО і ВЗ однакова, то перевищення слід обкласти ще й ВЗ.
Що стосується ЄСВ, то тут також без змін — на добові він не нараховується (вони не входять до фонду оплати праці).