Усе залежить від того, чи можна персоніфікувати витрати на безкоштовне харчування з ініціативи роботодавця, тобто можливості визначити дохід кожного працівника у вигляді вартості отриманого харчування.
Якщо такі витрати персоніфікувати неможливо, наприклад, харчування працівників організоване за системою «шведського столу», то вартість харчування не може розглядатися як об’єкт обкладення ПДФО. А отже, взагалі не потрібно розраховувати ПДФО і застосовувати ПСП (питання відпадає саме собою).
Якщо ж витрати персоніфіковані, наприклад, за кожним працівником враховується вартість обраних ним страв, то витрати роботодавця — це оподатковуваний дохід працівника. Тоді важливо визначити, чи є такий дохід заробітною платою.
На нашу думку, якщо можливість надати безкоштовне харчування працівникам визначена в колективному договорі підприємства чи в індивідуальних трудових договорах, то можна стверджувати, що вартість харчування прирівнюється до виплати у зв’язку з відносинами трудового найму. Тобто є всі підстави вважати її заробітною платою.
Вартість харчування є доходом працівника в натуральній формі (отриманим на руки). Нарахований дохід визначайте як вартість харчування, розраховану за звичайними цінами, помножену на «натуральний» коефіцієнт.
Вартість харчування працівника з урахуванням «натурального» коефіцієнта у складі зарплати:
— ураховується при визначенні граничного розміру доходу для застосування ПСП;
— при визначенні бази оподаткування зменшується на суму ЄСВ і ПСП (за наявності права на неї).
Таким чином, працівник, якого безкоштовно годує роботодавець, цілком може втратити право на ПСП, коли до його зарплати додадуть вартість безкоштовного харчування з урахуванням натурального коефіцієнта.