Відповідь залежить від повноважень структурного підрозділу, наданих йому головним підприємством.
Якщо відокремлений підрозділ уповноважений нараховувати заробітну плату працівникам та сплачувати ПДФО, а також подавати податкову звітність (Податковий розрахунок за формою № 1ДФ) на своїх працівників, то фактично він є самостійним податковим агентом. У цьому випадку вважається, що працівник працює за двома місцями роботи, на яких йому нараховують заробітну плату.
При цьому податкова соціальна пільга (далі — ПСП) застосовується тільки за одним місцем нарахування (виплати) зарплати ( п.п. 169.2.1 ПКУ). Отже, при нарахуванні заробітної плати працівнику за двома місцями роботи застосувати ПСП можна до його зарплати тільки за одним із них. Працівник самостійно обирає місце застосування ПСП. Інакше кажучи, працівник може скористатися правом на пільгу або за основним місцем роботи (головне підприємство), або за сумісництвом (уповноважений відокремлений структурний підрозділ) залежно від розміру зарплати.
Якщо ж одним з місць працевлаштування працівника є відокремлений підрозділ, який не уповноважений нараховувати заробітну плату працівникам, перераховувати ПДФО до бюджету, а також подавати Податковий розрахунок за формою № 1ДФ, то при визначенні граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП, зарплата за двома місцями роботи підсумовується. Інакше кажучи, з граничним розміром доходу в такому разі потрібно порівнювати суму заробітної плати, нарахованої як головним підприємством (за основним місцем роботи), так і неуповноваженим структурним підрозділом (за сумісництвом).