По суті, питання в тому, чи достатньо квитанції № 1, щоб вважати декларацію поданою? Воно зустрічається часто, щоправда, у різних варіаціях*. І відповідь на нього, як правило, одна — так, достатньо. Пропонуємо поглянути, як ми дійшли цього висновку.
* Наприклад, на нашій «гарячій лінії» якось запитували: чи бути штрафу, якщо декларацію подавали граничною датою і квитанція № 1 прийшла цього ж дня, а квитанція № 2 — уже наступного?
Подавати податківцям декларації — один з базових обов’язків платника податків ( п.п. 16.1.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, далі — ПКУ). При цьому, зважаючи на електронну специфіку питання, нагадаємо, що декларація вважатиметься прийнятою податківцями за дотримання двох умов ( п. 49.9 ПКУ):
1) є квитанція про отримання декларації;
2) від податківців не надійшло повідомлення про відмову у прийнятті декларації (його можуть надіслати протягом 5 робочих днів після отримання декларації**).
** Зауважте: якщо податківці порушать цей строк, то визнати декларацію неприйнятою вже не зможуть (див. постанову Запорізького окружного адмінсуду від 22.12.2014 р. у справі № 808/7907/14).
Але що це за квитанції/повідомлення? Відповідь знаходимо в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженій наказом ДПАУ від 10.04.2008 р. № 233 (далі — Інструкція № 233). По суті, це квитанції № 1 і № 2. Перша підтверджує факт отримання податківцями декларації (причому датою і часом її подання вами вважаються дата і час, зафіксовані в такій квитанції, — п. 7.7 Інструкції № 233), друга — факт її прийняття/неприйняття.
Тепер повертаємося до запитання. Є квитанція № 1, але немає квитанції № 2. Це означає, що:
1) декларацію ви подали і податківці її отримали (підтверджується квитанцією № 1),
2) і вам при цьому не прийшло повідомлення про її прийняття/неприйняття (зважаючи на відсутність квитанції № 2).
Як бачите, в цьому випадку обидві умови прийняття декларації з п. 49.9 ПКУ дотримано. Тому така декларація повинна вважатися прийнятою. Щоправда, не виключаємо, що податківцям подібний підхід може не сподобатися. У такому разі додатковою підмогою буде те, що згідно з п. 120.1 ПКУ штрафують саме за неподання/несвоєчасне подання декларації (це, до речі, відповідає й обов’язкам платника згідно з п.п. 16.1.3 ПКУ), а в нашому випадку вона подана — це підтверджує квитанція № 1.
Але, на жаль, податківці можуть не відступитися. Як бути, якщо вони все ж вирішать застосувати штраф згідно з п. 120.1 ПКУ? Варіантів небагато: або платити, або оскаржити їх податкове повідомлення-рішення — в адміністративному чи судовому порядку. Результат адміністративного оскарження передбачити складно. А ось у частині оскарження судового є всі шанси отримати хороше для себе рішення. Річ у тім, що суди, як і ми, роблять наголос на згаданому п. 7.7 Інструкції № 233 (див., зокрема, постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 р. у справі № 810/3683/14, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.12.2014 р. у справі № 822/4948/14). Причому їх погляди не змінюються навіть тоді, коли після закінчення граничних строків для подання декларації податківці надіслали квитанції № 2 про неприйняття (див. постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. у справі № 817/2789/13-а).