Проведення розрахунків покупців не безпосередньо через вашу касу , а через платіжний термінал врятувати від РРО, безумовно, може. Але це має бути платіжний термінал банку (і щоб при цьому ви не були агентом банку з приймання готівки). Якщо ж розрахунки проводяться через ваш POS-термінал, то наявність РРО є обов’язковою (якщо тільки ви не потрапляєте під якусь із преференцій, що звільняють від РРО). Крім платіжних терміналів, до пристроїв, що приймають готівку і переганяють безготівкові кошти за зазначеними реквізитами, належать ПТКС, банкомати та інші платіжні пристрої банку.
Ідеально, якщо покупець до таких пристроїв унесе готівку, а вам на рахунок надійдуть безготівкові кошти. Водночас у тій ситуації, коли через не ваш платіжний термінал розрахунок здійснюватиметься платіжною карткою, фіскали можуть поморочити вам голову. Річ у тім, що в п. 1 ст. 3 Закону про РРО є не дуже вдале формулювання, що заганяє «під РРО» не тільки готівкові розрахунки, а й безготівкові — із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Ми схиляємося до того, що розрахунок платіжними картками вимагає РРО, тільки коли він проводиться через POS-термінал продавця, проте податківці можуть трактувати цю норму набагато фіскальніше, тобто ширше.
Проблема тут може бути ще й у тому, що платіжні термінали (і подібні пристрої) не дозволяють отримати «на виході» (після оплати) повноцінний розрахунковий документ. Цей момент може відлякати від вас покупців, які представляють суб’єктів господарювання. Адже в них можуть бути проблеми зі спробами підтверджувати готівкові купівлі для своїх госппотреб «неповноцінними» сліпами терміналів. Водночас можна спробувати звернутися до власника термінала й отримати від нього нормальний розрахунковий документ (детальніше читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 45, с. 26).