Виконувати вимогу про сплату ЄСВ з МЗП потрібно, якщо база нарахування ЄСВ за місяць за основним місцем роботи працівника менше МЗП ( ч. 5 і 6 ст. 8 Закону № 2464). Але, якщо працівнику за основною посадою нічого не нарахували за поточний місяць, то для нього немає бази для справляння ЄСВ. Отже, цю норму застосовувати не потрібно.
Проте у вашому випадку, відправивши працівників у відпустку без утримання майже на 2 календарні місяці, роботодавець порушив трудове законодавство. Пояснимо чому. Підстави для відпустки без збереження заробітної плати і кількість його днів наведено у ст. 25 і 26 Закону про відпустки.
Так, у ст. 25 Закону перелічено поважні причини (інвалідність, догляд за дитиною тощо), у зв’язку з якими працівник має право виявити бажання піти в неоплачувану відпустку, а роботодавець зобов’язаний його відпустити. Водночас ст. 26 Закону про відпустки передбачає можливість надання працівнику відпустки «за свій рахунок» на строк, установлений за згодою між працівником і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів. Причому ініціатива і в цьому випадку повинна йти від працівника.
У вашій ситуації слід було оформити простій не з вини працівників, час якого оплачують з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого розряду (окладу) ( ст. 113 КЗпП). За порушення норм трудового законодавства підприємству загрожує штраф у розмірі 1 МЗП ( ст. 265 КЗпП), а його посадовим особам — адмінштраф у розмірі від 510 грн. до 1700 грн. ( ст. 41 КпАП). Хоча не виключено, що замість «загального» штрафу контролери захочуть застосувати штраф у розмірі 3 МЗП ( ст. 265 КЗпП), адже фактично мав місце простій, період якого працівникам незаконно не оплатили.