Одразу ж (про всяк випадок) заспокоїмо міськпасажироперевізників — неплатників ПДВ: вас ці сумніви зовсім не стосуються! За звичаєм плюйте і далі на обкладення ПДВ своєї виручки…☺
Та й платникам ПДВ — які перевозять пасажирів автомобільним транспортом у приміському та міжміському сполученні — теж немає приводу хвилюватися, але з іншої причини: їх послуги, як і раніше, ПДВ обкладаються (лист ДПСУ від 15.02.2013 р. № 3826/7/15-3317). До речі, нарівні з внутрішньоукраїнськими вантажоперевезеннями.
Через що ж зчинилася буча? Дивіться…
«Що там у… міськтранспортників?» ☺
Перш за все цитуємо наріжний пільгуючий п.п. 197.1.8 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ), згідно з яким звільняються від оподаткування операції
постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку
Так от, тривогу міськпасажироперевізників — платників ПДВ — викликала нещодавня (набула чинності 06.05.2015 р. — з дати опублікування) постанова КМУ від 25.03.2015 р. № 240, згідно з якою із затвердженого постановою КМУ від 25.12.96 р. № 1548 переліку повноважень обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів Львівської і Криворізької міських рад виключили повноваження регулювати (встановлювати) тарифи на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті — метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі (який працює в звичайному режимі руху).
Хід думки песимістів такий: для застосування ПДВ-пільги згідно з п.п. 197.1.8 ПКУ обов’язкове (лист ДПСУ від 15.02.2013 р. № 3826/7/15-3317) дотримання двох умов: (1) послуги з перевезення пасажирів надаються у межах населеного пункту і (2) тарифи на такі перевезення затверджено уповноваженим органом. А, мовляв, оскільки повноваження в останнього тепер відібрали, отже, застосовувати цю пільгу зараз начебто не можна… ☹
І що ж — як говориться у старому анекдоті: «Ну, жах… Але не «Жах! Жах! Жах!..»? ☺
Без паніки! Звертаємо вашу увагу тільки на одне (передостаннє) слово з цитованого п.п. 197.1.8 ПКУ — «в установленому ЗАКОНОМ порядку». Обійдемося без натяків: акцент на тому, що саме «законом», а не «законодавством».
Давайте звернемося до профільних ЗАКОНІВ. По-перше: згідно з ч. другою ст. 3 Закону України «Про транспорт» від 10.11.94 р. № 232/94-ВР державне управління (регулювання) діяльністю транспорту здійснюється, зокрема, шляхом реалізації тарифної політики. Аналогічну норму містить ч. третя ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ. Що ж до трамваїв-тролейбусів і метро, то в ч. 3 ст. 8 Закону України «Про міський електричний транспорт» від 29.06.2004 р. № 1914-IV прерогативу встановлювати тарифи на проїзд на цих видах транспорту прямо закріплено за місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування! По-друге: згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 507-VI органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної цінової політики в межах повноважень, визначених ЗАКОНОМ. Що означає законом? А те, що ніхто не скасовував п.п. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (далі — Закон № 280), в якому серед інших названі — увага! — ПОВНОВАЖЕННЯ виконавчих органів міських (сільських, селищних) рад з установлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів на транспортні послуги!
При цьому під «порядком та межами» тут, судячи з усього, мається на увазі тільки встановлення методики розрахунків і бюрократичних процедур, але аж ніяк не власне самих повноважень! ☺
Ця наша думка підкріплюється ще й тим фактом, що фіскали, до їх честі, формулюють свою позицію щодо правомірності застосування ПДВ-пільги, установленої п.п. 197.1.8 ПКУ, з посиланням саме на ст. 28 Закону № 280 (див. лист ДПСУ від 02.02.2012 р. № 4303/3/15 3314 і консультацію в підкатегорії 101.29.06 БЗ). І цьому можна знайти очевидне пояснення, що послугує вам вбивчим аргументом проти можливих посягань на вашу міськпасажироперевізну ПДВ-пільгу! Що цікаво — знайти його можна саме в горезвісній постанові КМУ від 25.12.96 р. № 1548, а конкретно — в абзаці другому п. 1:
Повноваження, зазначені у додатку, не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
Давайте ще раз уважно поглянемо на виключений абзац перший п. 13 Повноважень № 1548. Формальне його вилучення начебтопозбавило повноважень обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, виконавчі органи Львівської та Криворізької міських рад (що за дивна вибірковість?)… Але ж очевидно, що тих суб’єктів, повноваження яких визначено ст. 28 Закону № 280, це не стосується!
Коротше: абзацу немає, а повноваження є! ☺
Ще коротше: ПДВ-пільга є!*
* Щоправда, викликає запитання підхід київських чиновників, які вважають, що їх нібито позбавили «транспортно-цінових» повноважень. Хоча насправді це не зовсім так — КМДА як виконавчий орган Київради, як і раніше, наділена ними завдяки ст. 28 Закону № 280. А отже, і в Києві з ПДВ-пільгою нічого не сталося.
Інакше кажучи: на підставі зазначених роз’яснень фіскалів пільгою згідно з п.п. 197.1.8 ПКУ можна користуватися й надалі.
Сподіваємося, що фіскали підтримають нашу позицію. ☺
Висновок: збереження повноважень виконавчих органів місцевих рад на встановлення тарифів на транспортні послуги, а також використання саме цього аргументу в роз’ясненнях податківців на тему ПДВ-пільги згідно з п.п. 197.1.8 ПКУ не дають підстав сумніватися у правомірності її подальшого застосування.