На перший погляд, озвучені проблеми можуть здаватися дріб’язковими. Але перед багатьма платниками вони постають цілком серйозно, перш за все з огляду на позицію податківців. Чи є ця позиція правильною?
Отже, маємо укладений договір підряду (ст. 837 ЦКУ). Виконавши передбачену договором роботу, підрядник фіксує передачу результатів робіт бухгалтерським документом — актом*.
* Наприклад, якщо йдеться про будівельні підрядні роботи, то передача їх результатів може оформлюватися актом за формою № КБ-2в.
Саме тут і виникає основне запитання: для того, аби зазначений документ повністю «запрацював», чи є обов’язковим підпис на ньому замовника? Адже подекуди так стається, що замовник з тих чи інших причин відмовляється підписувати акт. Як діяти у цьому випадку?
Тут перш за все потрібно звернути увагу на ст. 853 ЦКУ, яка визначає, що прийняти роботу підрядника — це обов’язок, а не право замовника. Саме про це свідчить назва статті і її перша частина. Ось як вона звучить:
замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові
Додатковим аргументом на користь такого прочитання є ч. 4 ст. 882 ЦКУ. Там йдеться про те, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний недійсним через суд. Але лише у тому разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Саме на підставі останньої норми формують свою позицію податківці. На їхню думку, навіть не підписаний замовником акт є підставою для підрядника нарахувати собі податкові зобов’язання з ПДВ. При цьому підрядник зобов’язаний скласти податкову накладну на постачання результатів робіт (див. консультацію у БЗ, підкатегорія 101.05)**.
** Наразі втратила чинність, але підходу податківців це, найімовірніше, не змінить.
Чи є що заперечити проти такого висновку? Певно, що ні. Бо він підтверджується також позицією судових органів. Зокрема, ВГСУ наголошує: відмова замовника підписувати акт сама по собі не звільняє його від обов’язку приймати і оплачувати виконані роботи. А підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта (див. п. 6 Оглядового листа ВГСУ від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013).
Аналогічну позицію судів можна помітити і у судовій практиці (див. постанови ВГСУ від 11.05.2012 р. у справі № 21/5005/14068/2011 і від 11.09.2013 р. у справі № 920/563/13).
Також слід зауважити, що ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) не ставить як обов’язкову умову нарахування ПДВ перехід покупцеві права власності на об’єкт постачання (у нашому випадку — результат робіт).
Якщо замовник відмовляється підписувати акт, ЦКУ надає підряднику право звернутися до суду.
Якщо суд визнає акт дійсним — це означатиме, що замовник зобов’язаний прийняти результати робіт — підписати акт
Тобто якщо замовник відмовився підписувати акт, підряднику доведеться вчинити такі три простих кроки:
— крок 1 — зазначити у акті, що замовник відмовився його підписувати (ст. 853, 882 ЦКУ);
— крок 2 — нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ (ст. 187 ПКУ);
— крок 3 — звернутися до суду. Якщо суд визнає складений акт недійсним — відкоригувати податкове зобов’язання.
Насамкінець зауважимо, що ситуація, коли замовник відмовляється підписувати акт, — вельми неприємна. Тому рекомендуємо застерігати у договорі, що роботи вважаються прийнятими на підставі інших дій замовника. Такими діями можуть бути, наприклад, оплата робіт замовником чи той факт, що замовник у визначений строк після отримання акта на підпис не повідомив підрядника про свою відмову приймати роботи. Детальніше про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 8, с. 47.