У статті на с. 30 сьогоднішнього номера ви вже ознайомилися з документальним оформленням і обліком закордонних відряджень. Зазначена ситуація — одна з тих, яка потребує окремого матеріалу.
Відповідь на поставлене запитання можна знайти у п. 8.4 Порядку № 200. Саме там ідеться про невикористаний залишок готівкової іноземної валюти, що була отримана юридичною особою, аби забезпечити витрат працівників у закордонному відрядженні. Згідно із зазначеною нормою такий залишок зараховується на «інвалютний» поточний рахунок юрособи протягом п’яти банківських днів з часу його оприбуткування до каси (див. додатково консультацію у БЗ, підкатегорія 109.21).
Тут слід зауважити, що готівкова інвалюта, яка перебуває у касі підприємства, не включається до розрахунку інвалютного ліміту каси, який визначає уповноважений банк (п. 8.11 Порядку № 200; див. також консультацію у БЗ, підкатегорія 109.19). Це означає, що вам не слід перейматися, якщо здана працівником інвалюта залишатиметься в касі на вихідні, а також у неробочі години доби в будні дні. Відповідно, інвалюта, яка призначена, аби забезпечити закордонне відрядження, не підлягає також обов’язковій інкасації як «понадлімітна» інвалюта.
Тепер, власне, про головне. Якщо здана працівником іноземна валюта перебуває в касі підприємства менш ніж п’ять банківських днів, складається враження, що можна знову видавати її на інше відрядження без здачі в банк. Але ми все ж таки не радимо так робити принаймні з двох причин.
По-перше, таку видачу податківці можуть розглядати як нецільове використання інвалюти. Нагадаємо: п. 8.14 Порядку № 200 наказує використовувати готівкову інвалюту виключно на цілі, на які вона отримана. А якщо валюта отримана на одне відрядження, а використовується для іншого — за бажання можна побачити у цьому порушення принципу цільового використання інвалютної готівки.
По-друге, беззастережно здавати не використаний у відрядженні залишок готівкової інвалюти вимагає п. 11 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. № 281. Зазначений пункт не передбачає обов’язково продавати невикористану інвалюту, але вимагає в подальшому використовувати її тільки для цілей, пов’язаних із відрядженням або експлуатаційними виплатами на транспортні засоби за кордоном.
Також, користуючись нагодою, скажемо кілька слів щодо можливих наслідків несвоєчасного повернення залишку інвалюти, призначеної для закордонного відрядження, на поточний рахунок.
Для підприємства серед таких причин податківці називають адмінштраф у сумі від восьми до п’ятнадцяти нмдг, тобто від 136 до 255 грн. (ст. 1642 КпАП) (див. також консультацію у БЗ, підкатегорія 109.22). Цей штраф накладається уповноваженими органами, які здійснюють контроль за дотриманням норм валютного законодавства (НБУ та визначеними ним органами).
А от якщо працівник повернувся з відрядження і не повернув залишок інвалюти протягом строку, установленого п.п. 170.9.2 ПКУ, — із цієї суми вже доведеться утримувати податок на доходи фізичних осіб ( п.п. 170.9.1 ПКУ).