Орендар має право застрахувати майно, що орендується.
Більше того, згідно з п. 2 ст. 771 ЦКУ, договором або законом може бути встановлено обов’язок орендаря укласти договір страхування речі, переданої в оренду.
У бухгалтерському обліку нарахування та сплата страхових платежів відображаються на рахунку 655 «Страхування майна». Договір страхування набуває чинності в момент здійснення першого платежу, що відобразиться в обліку проводкою Дт 655 — Кт 311. На суму страхових платежів за договором визнаються витрати майбутніх періодів, що відображається проводкою Дт 39 — Кт 655. Щомісячно частина витрат списується на витрати періоду — 23,91,92 або 93 рахунок, залежно від напряму використання застрахованого об’єкта, що орендується (Дт 23, 91, 92 або 93 — Кт 39). У разі настання страхового випадку, на підставі страхового акта страхової компанії відображається дебіторська заборгованість страхової компанії з одночасним визнанням доходу Дт 375 — Кт 719. Надходження страхового відшкодування на розрахунковий рахунок відображається проводкою Дт 311 — Кт 375.
Розділом III ПКУ не передбачено коригування бухгалтерського фінансового результату на витрати та доходи, пов’язані зі страхуванням. Тому витрати на страхування, витрати, пов’язані з настанням страхового випадку, і доходи від страхового відшкодування в повному обсязі враховуються при визначенні бази оподаткування з податку на прибуток.
Згідно з п.п. 196.1.3 ПКУ, послуги зі страхування не є об’єктом оподаткування ПДВ, тому податкового кредиту на суму страхових платежів не буде. Сума страхування відображатиметься в рядку 11.1 Декларації з ПДВ. На суму страхового відшкодування податкові зобов’язання з ПДВ не виникають, оскільки зазначена виплата не відповідає визначенню об’єкта оподаткування відповідно до ст. 185 ПКУ. А ось витрати, понесені підприємством у зв’язку з настанням страхового випадку (скажімо, на ремонт застрахованого майна), можуть бути з ПДВ. Такі суми ПДВ підприємство має право віднести до складу податкового кредиту за умови, що право на податковий кредит підтверджене зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною ( п. 198.6 ПКУ).
Зауважимо, що податківці дотримуються іншої точки зору. Так, у листі ДФСУ від 12.01.2012 р. № 809/7/15-3417-26 визначена позиція, згідно з якою підприємство має право на податковий кредит тільки в частині витрат, що не відшкодовуються страховою компанією.
Незрозуміло, чи змінять податківці цю позицію зараз, коли до податкового кредиту включається весь вхідний ПДВ (підтверджений зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною), адже підстав для нарахування податкових зобов’язань згідно з п. 198.5 ПКУ немає. Утім, вони можуть вигадати здійснення необ’єктної операції, але це, звичайно, неправомірно.